Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

Танець, який виник після бомбардування Хіросіми і Нагасакі

Про що майстер Кацура Кан говорив у Львові
Фото: Анастасія Окунь

Танець буто довго не сприймався європейським глядачем, більш серйозне ставлення він отримав, коли з часом цікавість людини до східної культури зросла. Зараз він впевнено поширюється і за межами Японії.

Авангардна хореографія народилася в Японії після війни та атомного бомбардування Хіросіми і Нагасакі. Від апокаліптичного жаху, що пережили жителі, в середовищі японських художників була дуже популярна ідея про те, що всі класичні види мистецтв померли. Їх просто вбили. Атомна бомба стерла всю попередню культуру. І на цьому попелищі повинна зародиться нова, незвичайна культура.

Читайте також: Львів’янка Оксана Муха розповіла, чим займається після перемоги у «Голосі країни»

Фото: Анастасія Окунь

Поразка у Другій світовій війні загострила проблему конкуренції між європейським та японським світами. Танець буто став індикатором процесу усвідомлення та прийняття проблеми національного вигляду, дав поштовх в прагненні перестати його соромитись. В буто було багато запозиченого з традиційних японських театрів: Но і Кабукі. Ідея була в тому, щоб створити щось, що було б повною протилежністю до європейського танцю. З погляду західної культури лексика буто довгий час сприймалася не привабливою, ламаною, танець не вирізнявся красивими лініями та подекуди вважався не естетичним.

В концепції  Тацумі  Хідзікати – творець та один з засновників танцю буто, зникла чіткість малюнку руху, в основу ввійшло неконтрольоване свідомістю тіло. Нестійка постава і порушення рівноваги, посмикування, невизначеність направлення рухів, що можуть змінюватися в процесі. Все це вплив післявоєнного часу. Масове переживання болю і розуміння, що не все в світі   виглядає красиво, смерть точно не є красивою. Звідси й назва «Танець смерті». Тіло ніби посудина, що пропустила через себе всю моторошність та жахіття тих часів.

Читайте також: Підземелля, закинуті заводи та видавництва. Львів, якого ви не бачили

Фото: Арсен Мшанецький

«Тут є якась ритміка і синхронність з дадаїзмом, є певний місточок між східним і західним. І в дадаїзмі, і в буто є спільне те, що його виконувати і бути митцем може будь-хто. Немає ієрархії , що людина дипломована, і що тільки вона може називатися митцем», – ділиться з Galnet львівська глядачка та поціновувача –  Рима.

Буто-перформанс у Львові тривав майже дві години. У показі задіяли 12 танцівників зі Львова, Вінниччини та Харкова. Камерний простір додав містичності, а білий грим, загадкові пози та жива музика прикріпили відчуття присутності японської культури.

Фото: Анастасія Окунь

«В буто немає сюжету, ми створюємо певну структуру, а глядач вже вигадує свої образи та накладає сенси на побачене», – каже співзасновниця soma.майстерні та учасниця показу Христина Скорубська.

Хореограф, який ділився знаннями у Львові, є уродженцем Кіото і майстром зі старшої японської генерації буто. Він працював з однією із перших буто-груп “白虎社/Byakkosha” у 1979-1981, а потім займався особистим дослідженням в Індонезії та Таїланді 20 років. Визнаний перформер і хореограф. Працював по всьому світу з «танцівниками меншин», як він сам їх називає, в Африці, Європі, Росії, Китаї, південно-східній Азії, Латинській та Північній Америці. Зараз він працює над «Бекетівською буто-нотацією» у Франції та над проектом «Oracle&Enigma» у Мексиці. Організовував Contemporary Dance Conference в Лос-Анджелесі, Пекіні та Мехіко.
Також займається дослідженням театру Но як одного із витоків буто.

«Будь-хто може назвати буто те, що він робить, але це, як Альпи, хтось його виконує на рівні горбиків, а хтось піднімається жити на високі гори і це теж буто»,– говорить майстер Кацура Кан.

Читайте також: Навколо світу з блиском в очах та мрією на картоні

Galnet вдалось особисто поспілкуватись з майстром.

Фото: Анастасія Окунь

Танець буто легко попутати з контемпорарі танцем (contemporary dance).  Як відрізнити буто від не буто?

– В сучасності, контемпорарі – це суміш різних стилів і вплив буто також може бути одним з них. Буто – це пошук власного руху, залежить від того хто танцює.

Звідки взявся білий грим, що він означає і чому він саме білий?

– Це запозичено з традиційного японського театру Кабукі. Біле робить тіло нейтральним. Білий грим – це про присутність.

Чи залежить рух танцю від танцювального ритму, або музичного, звукового супроводу загалом?

– Якщо ми маємо 5 буто-танцівників, то ми маємо 5 різних буто-філософій, шляхів філософії і наших думок.  Буто починається з нашого тіла, а не з музики кожного танцюриста.

У сучасному світі буто застосовується як одна з методик терапії, також буто пов’язаний  з медитативним трансом. Скільки потрібно часу для входження у цей процес людині, що ніколи не практикувала такі методи взаємодії з собою?

– Буто – це пошуки нашого тіла, наших рухів, як танцю. І якщо ви сприймаєте це як терапію, це нормально. Ми шукаємо та розкриваємо тіло таким, яким воно є, тому це не обов’язково.

Чи є у вас певні ритуали, дії,  які ви проводите перед початком створення чогось нового?

– Я медитую і готую їжу.

В той час, коли буто почав розвиватися, паралельно була ще велика кількість авангардних рухів. Кане, чому ви зупинилися саме на ньому?

– Я шукав саме танець, а не авангарндний рух. А буто – це було лише випадковістю.

Читайте також: Про любовний інтелект, сім’ю і чесність у стосунках

Найбільше читають:

Нове на сайті: