Живемо у ритмі подій
МІСТО

Цегельні, палаци та виробництво мила. Що «заховано» під Снопківським парком?

Історія, яку ховає за собою, мало знаний для сучасних львів’ян, Снопківський парк
13:04, Сб, 13 Кві 2019 Євген Гулюк
Фото: Парк "Дружба", тепер "Снопківський". Джерело: http://www.lvivcenter.org

Парки – це не лише легені сучасних міст, але й ознака цивілізованості жителів. Тонізуючі пробіжки, спілкування у приємному товаристві і просто можливість заховатися від асфальтових обіймів та сталевих зубів міста. Враховуючи тенденції розвитку сучасного світу, у цілях власної безпеки та комфорту, ми залежні від появи якнайбільшої кількості зелених зон. Частиною останнього є також і відстоювання та збереження старих парків. Один з таких – мало знаний для львів’ян сьогодні Снопківський парк.

Снопківський парк, сучасний вигляд. Фото: Galnet

Найбільш «дружній» парк Львова

Кожен житель Львова хоча б щось, але чув про стадіон «Україна». Багато хто неодноразово відвідував цю спортивну арену, а для когось це місце і те, з чим воно асоціюється, є ледь не сенсом життя. Матчі кубка УЄФА львівських «Карпат», поєдинки національної збірної України, а також багато інших цікавих заходів проводились і надалі проводяться на цій арені. На стадіоні, який відкрили у 1963 році під характерною для радянського часу назвою «Дружба».

Читайте також: Американські вестерни, стереозвук і натовпи глядачів. Кінотеатр «Львів», якого вже нема

Стадіон “Дружба”. Фото:
https://mavka-lv.livejournal.com/9223.html

Назву «Дружба» мав у той час і парк, який ми спостерігаємо довкола «України». Цей зелений оазис розбили на цьому місці впродовж 1959 – 1963 років у рамках реконструкції і перепланування тутешнього простору. Парк «Дружба» локалізували між вулицями Липова Алея, Стуса, Кримською та Зеленою. Для цього довелося засипані старі кар’єри, змінити вигляд місцевості.

Стадіон і прак “Дружба”. Фото: https://mavka-lv.livejournal.com/9223.html

Історія, прокопчена густим промисловим димом

Парк має досить цікаву передісторію. Раніше на цьому місці були піщані та глиняні кар’єри, а відтак і багато цегляних заводів. Цеглою й кахлями давній Снопків славився чи не найбільше. Концентрація глини, піску, лісів і води на цій території сприяла розростанню цегляної промисловості. Власників, а відповідно і площадок, які виробляли цеглу, займалися іншими промислами, було дуже багато. Між ними як персони місцевого розливу – цегельня і садиба Домашевичів, так і діячі іноземного походження – фільварок П’єра Дені Ґібо, який був знаним на наших теренах архітектором і займався впорядкуванням вуличного освітлення, демонтажем оборонних мурів. Також корчма Ігнація Леваковського. Кам’яний кар’єр і цегельня власника Снопкова Яна Карловича, донька якого заснувала на своїх володіннях перший у Львові вищий навчальний аграрний заклад для жінок – Господарську школу.

Львів у той час активно розростався, «приміряючи» австрійську «одіж». Вигляд міста швидко змінювався, а тому і попит на будівельні матеріали був високим. Снопків славився не лише цеглою – також тут займалися виробництвом мила і свічок. На цегельнях згодом почали робити кахлі. Особливо на межі ХІХ і ХХ століть, коли кахлі використовували для оздоблення фасадів будинків.

Читайте також: Присмерк “Прекрасної епохи”. Як жили львів’яни сто років тому

Рух до сучасності

На межі XVIII та XIX століть на місцевість подивилися іншими очима. Разом із промисловою зоною зароджувався новий світ. Між деревами колишнього пустища почали з’являтися приватні будиночки, змінився ландшафт території, частим явищем стали прогулянки. Це все не забрало існуючого промислового присмаку, але вже свідчило про зміни. З часом окремі приватні садиби переростали у палаци, а поруч з тими виникали озера і стави. До прикладу, став Камінських. Його воду спочатку використовували для млинів. З плином часу – для купання і відпочинку. Пізніше став перейшов у власність міста, там відкрили басейн – «Залізні води», потім «Динамо».

Басейн “Залізна_вода”. Поштівка до 1939 року

Зрозуміло, що така картина значно більше сприяла тому, аби в цій місцевості виник парк. Відтак у середині ХХ століття його й розбили. Висадили понад 200 видів дерев і чагарників. Зробили сад, а з ним і розарій. У парку висадили каштани, клени, кипариси, берези, сосни, дуби, верби, тополі, горобину тощо. Головні алеї з обох боків маркували туями, які утворюють своєрідну стіну. Алеї зробили максимально широкими – 10 і більше метрів. Останнє задля комфортного й зручного доступу до спортивної арени.

Читайте також: Як і чому місцеві самотужки прибирають палац Мієрів-Бадені у Буську

Вид на Снопків. Рис. Ф. Марковського, 1926. Взято із видання: Галицька брама.

У 1984 році описаний комплекс став пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення. Трохи пізніше, у 90-х роках ХХ століття його перейменували на «Снопківський». Назва походить від місцевості – Снопків, яка так звучить від однойменного фільварку, а ще далі – від орендарів, які ці землі винаймали і на них господарювали.

Сьогодні про довгу і дуже колоритну історію даної місцевості нагадує не так вже й багато речей. Власне назва парку, «Снопківський» – одна з таких.

Читайте також: «Стежки знищені, сходи – аварійні»: львів`яни вимагають врятувати Снопківський парк

Найбільше читають:

Нове на сайті: