Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

Пам’ятник Леніну, КДБ і коньяк: Як Львів ще у радянські часи заробляв тисячі доларів на туристах

З року в рік Львів потрапляє до різних туристичних рейтингів, деякі з них навіть очолює
16:01, Сб, 12 Жов 2019 Євген Гулюк
Фото: lviv1256.com

Щороку місто відвідує все більше туристів і нам це видається цілком закономірним, зважаючи на умови, архітектуру, середовище. Але чи так було завжди? Про один цікавий період у житті туристичного Львова, у Підземеллі Гарнізонного храму, розповів кандидат історичних наук Руслан Сіромський.

Може і дивно чути про іноземних туристів у тоталітарній державі, але вже наприкінці 50-х років і особливо – у 60-х таке явище почали практикувати у СРСР. Причин цьому, за словами Сіромського, одразу декілька. По-перше, політична – прихід до влади Микити Хрущова і бажання змінити враження про Радянський Союз. По-друге, економічна складова: радянські економісти провели дослідження, вивчили досвід туристичних країн (Іспанія, Франція) і несподівано виявилось, що на туризмі можна заробляти. Інше питання – чому СРСР це так і не вдалося. Ще серед причин ідеологічна: показати, що не такий СРСР поганий. Врешті, туристи – це можливість когось завербувати.

Фото: istpravda.com.ua

Щодо самих іноземних туристів, то для них подібні поїздки були неабиякою екзотикою. Був сегмент туризму – між соціалістичними країнами. Зрештою, для українців, які втекли від утисків, це була можливість побачитись із рідними. Більша частина іноземних туристів, які приїжджали – люди з українським корінням.

Читайте також: Як завдяки селищу на Львівщині газифікувався весь Радянський Союз

Усіх туристів ретельно перевіряли, а після в’їзду – контролювали. Працівники спецслужб навіть семінари відповідні проходили. Наприклад, на початку 60-х років у Львові був семінар присвячений тому, як працювати із автотуристами. Але від такого швидко відмовились, бо зрозуміли, що цю сферу важко контролювати. Існували і рекомендації щодо туристів. Наприклад, «найнебезпечнішими» вважались туристі зі США, Канади та Британії.

Туристи у СРСР не мали особливо багато волі – рухалися за чіткою програмою, відходити від групи не дозволяли. Можливості для вільного часу також не залишали. Крім того, існували різні режимні території – закриті для іноземців зони. Скажімо, промислові об’єкти. З місцевими жителями туристам спілкуватися забороняли, особливо у Львові, де населення вважалося неблагонадійним. Якщо турист хотів відвідати конкретний населений пункт, йому видавали дозвіл. Зрозуміло, що перед тим перевіряли його родині зв’язки. До прикладу, у 1964 році з приблизно 2000 туристів такі дозволи отримали 40 охочих. Роботу з іноземцями проводили  через мережу готелів «Інтурист». У Львові це – сучасний готель «Жорж». За порушення правил був штраф, а далі – депортація і заборона в’їзду.

Фото: pastvu.com

Львів радянська влада не бачила туристичним центром. По-іншому було з Києвом. Наша столиця була третьою після Москви і Ленінграду (сьогодні Санкт-Петербург). Однак з часом Львів став популярним: спочатку  випередив Сімферополь, а згодом і Ялту  (саме це місто розкручували як туристичний центр). За даними з 1960-х вийшло так, що в Ялті побувало майже вдвічі більше туристів, але за фінансовим показником пальма першості у цій парі дісталася місту Лева: 36 тисяч доларів за рік туристи залишили у Львові, а у Ялті –  33 тисячі.

Фото: istpravda.com.ua
Фото: istpravda.com.ua

Якщо взяти УРСР 60-х років, то найбільш туристичними вважались Київ, Одеса і Крим. Далі – Харків, Львів, Чернівці. Не надто популярний напрямком був Донецьк. Кількість туристів нас, мабуть, не вразить: після 2,2 мільйонів, які приїхали до Львова у 2018 році, 12 тисяч, які побували тут у 1964 році – не надто багато. З них біля 3 тисяч – це туристи із «капіталістичних» країн, а біля 4 тисяч – це автотуризм. В УРСР загалом також було не надто багато туристів – до 80 тисяч за рік, це у той час, коли до Франції приїздили мільйони. Ситуацію намагались пояснювати тим, що «капіталістичні» країни не впускають своїх громадян, аби ті побачили, як добре жити у СРСР.

Фото: istpravda.com.ua

Читайте також: Гіди, орнітологічні екскурсії та ресторани. На що найбільше витрачаються туристи у Львові

Коли туристи почали впускати, з’явилося спеціальне управління, яке займалося цим питанням. У 60-ті роки особливо активно розростається мережа готелів «Інтурист» – тобто іноземний турист. У львівському «Інтуристі» тоді могло працювати понад 300 працівників. Характерно, що співвідношення українців і росіян було практично рівним – 174 до 110 відповідно. Більше третини працівників – зі знанням іноземних мов. Готелі «Інтурист» за кордоном називали «очима і вухами КДБ». У США туристів навіть попереджали, що їх можуть прослуховувати, стежити за ними, або щось їм підкинути.

У програмах підготовки гідів зазначали, що така людина в першу чергу має бути хорошим пропагандистом та агітатором, а лише потім – лектором. Аби стати гідом, слухали курси, вчили мови. Між іншим, слухали і курс з морального кодексу будівничого комунізму. У роботі гідам рекомендували уникати політичних тем, а якби хтось питав про подібне – попередити КДБ. Рекомендувалося «завалювати» туриста даними про зразковість СРСР, але гостей країни цікавило інше. Вони часто запитували своїх гідів про те, чому так багато пам’ятників Леніну і чому мало релігійної свободи.

Усі екскурсоводи працювали за узгодженою програмою, існував чіткий перелік об’єктів, які варто дивитись. До прикладу, пам’ятник Леніну, танкістам і таке інше. Десь наприкінці списку могли бути згадки про собор Юра або церкву Миколая. Ближче до нашого часу також показували окремі промислові об’єкти і особливо часто – новобудови, аби похизуватися досягненнями.

Фото: lvivcenter.org

Серед проблем тоді була  нестача місць у готелях. У нас цю ситуацію мало вирішити будівництво готелю «Львів». Цікавою була й методика роботи. Якось до Львова приїхала комісія із Києва. Серед зауважень до розвиту туризму значилось, що скатертини у готелі різних розмірів. З іншого боку, коли зі Львова зверталися до Києва, то писали про брак сувенірів – коньяку чи чогось такого, бо залишились лиш орли, яких ніхто не хотів купувати.

Фото: photo-lviv.in.ua

Читайте також: Кава, вільнодумство та хіпі – феномен львівської «Вірменки»

Було й таке, що за туристами стежили і вербували їх, шукали шпигунів, «ідеологічних диверсантів». Працювали переважно з туристами українського походження, вивчали схильності і слабкості. УІС Смолоскип, який базувався у Балтиморі (США) розказував своїм туристам, що їх може чекати в СРСР. Зокрема, рекомендували не мати з собою жодних записів, не давати інтерв’ю пресі та радіо тощо, бо це пряма дорога до того, щоб з’явитись у якомусь ролику, де ти розказуєш як добре у СРСР.

Туристи також не завжди поводились чемно: хотіли відлучитись від групи, зустрітись з рідними. Інколи свідомо провокували. Особливо, коли були в великих групах – за такими було важко встежити. Було й таке, що молодіжна іноземна група заспівала у Карпатах «Зачекайте, москалі, Україна буде наша».  Як закінчилась для тих людей така пригода – невідомо.

Сподіваємось, ця стаття була корисною для вас. Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Позначки:
КДБ СРСР туристи

Найбільше читають:

Нове на сайті: