Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

«У часи інформаційної війни з Росією не достатньо просто відповідати на пропаганду контрпропагандою», – Римма Товкайло

Авторка книги «Простір прихованого» розповіла журналістці Galnet про те, що змусило її почати писати та для чого потрібна військова література
18:25, Вт, 07 Тра 2019 Карина Ляшенко
Фото: facebook Римма Товкайло

На перший всеукраїнський форум військових письменників у Львові жінка приїхала із власною життєвою історією. З початком війни, через щоденні новини з фронту про смерті і каліцтва бійців у Римми Товкайло зовсім відпала жага до життя, проте одного дня жінка опинилась у Циблівському шпиталі разом з волонтерами, що ставили концерт для поранених добровольців. Авторка мала читати напам’ять Шевченка, однак коли їй представили глядацьку аудиторію, то мову відібрало одразу:

«Це був шок і повний переворот у мені. Я забула навіть ті вірші, які роками розповідала на сценах. Я побачила те, наскільки хлопці з фронту хочуть жити і наскільки цінують час. Вони хотіли одужати, щоб знову повернутись на війну», – згадує пані Римма.

Читайте також: Любка, Жадан, Кідрук, Завадський та Latexfauna розповіли, як можна допомогти розвитку сучасного українського мистецтва

З того дня у жінки з’явилось переконання, що вона повинна говорити з армійцями про воєнний досвід, аби допомогти хлопцям висловити те, що на їхній погляд є непотрібним, проте насправді несе величезну цінність:

«Погані спогади нікуди не зникають. Вони залягають у людині до того моменту, поки не пройдуть повний процес усвідомлення і озвучення.  Тяжке минуле тільки після проговорення стає скарбом», – пояснює Римма.

Фото: Перший всеукраїнський форум військових письменників

Римма Товкайло поспілкувалась приблизно з 20-ма хлопцями і вирішила оформити це у книгу. Вона розглядала їхні думки як документальний текст, а свої – як продовження їхніх роздумів свідченнями цивільної людини:

«Я писала книгу у той страшний момент, коли російські ешелони зі зброєю підтягувались до українських кордонів. Тоді уже були окуповані Крим і частина Донбасу. Мені було дуже страшно за долю України, тому я вирішила сказати людям дещо вкрай важливе про країну, про народ, про те, що ми захисники, а не нападники», – стверджує авторка.

Книга «Простір прихованого» не брала участі ні у конкурсах, ні у фестивалях, проте пані Римма вважає, що вона варта найкращої нагороди:

«Це не тому що я хвалько, а тому що моє ім’я лише теоретично надруковане на обкладинці видання, а фактично ця книга написана хлопцями з Циблівського шпиталю. Сама я вважаю, що у часи інформаційної війни з Росією не достатньо просто відповідати на пропаганду контрпропагандою, адже це гра на тому полі і тією зброєю, які пропонує нам ворог. Ми ж повинні протидіяти руйнівникам світотворенням».

Нагадаємо, 6 травня у Львові почався Перший всеукраїнський форум військових письменників. Він зібрав більше десятка авторів і триватиме ще до 8 травня включно. Напередодні Galnet писав про чоловіка, який після важкого поранення став письменником.

Найбільше читають:

Нове на сайті: