Живемо у ритмі подій
МІСТО

У Львові показали виставу, у якій Гітлер, Сталін, Троцький та Фрейд закохались у галичанку

Трупа Маріїнського театру представила у Першому театрі виставу Дмитра Корчинського «Віденська кава»
14:30, Нд, 29 Вер 2019 Ольга Головчин
Фото: Lenaila Grethen

1913. Різдво. Відень. Дії відбуваються у одній із затишних кав’ярень. За стійкою варить каву заробітчанка з Галичини Христина. У неї закохані одразу чотири чоловіки: маляр-невдаха, теоретик-інтелектуал, психоаналітик та затятий соціаліст. Зараз вони відіграють мізерну роль у розвитку світової історії, проте: «хто був ніким, стане скрізь».

Кожен з них незабаром розпочне революцію, яка вплине на розвиток історії. Кожен з них перекроїть наш світ вдовж та впоперек. Хочемо ми цього чи ні, але ми живемо у реальності, яку створили вони.

І це так, адже у 1913-му ніхто не міг подумати про те, що чоловік, який поруч п’є каву, незграбно малює портрет, згодом розпочне найкривавішу війну всіх часів. У той час Адольф хотів стати майстерним художником, однак історія завжди непередбачувана. Людина, яка здавалось би ні на що не здатна, може зробити абсолютно все.

Вистава Дмитра Корчинського «Віденська кава» , режисером якої є Ігор Марусяк, обігрує відомий факт про те, що колись у Відні на сусідніх вулицях жили Лев Троцький, Йосиф Сталін, Зигмунд Фрейд та Адольф Гітлер. Цілком ймовірно, що колись вони могли зустрітись у одній із кав’ярень. Не історичний, проте центральний персонаж – Христина, яка уособлює Галичину та загалом Україну. Протягом дійства, усі її хочуть  «привласнити». Виникає емоційний любовний п’ятикутник. «Галичина, як і вся Україна завжди обирала, але завжди обирала неправильно». Христина ж наполегливо стояла на своєму, не піддаючись на жодні улесливі слова. 

Фото: Lenaila Grethen. На фото Лідія Семесюк

Інтелектуальна комедія дозволяє не лише смачно посміятись, адже кожну постать обігрують влучними жартами, але й заставляє активізувати мозок. Проте, щоб зрозуміти жарти глядачам не потрібні спеціальні знання, головне – увага. 

«Мені здається, що в Україні не вистачає саме інтелектуальних комедій, адже в нас переважно розраховано на те, що нижче живота і справді це легше продати. Глядач сміється тоді, коли ми сильно знижуємо  планку. Сприйняття цієї вистави вимагає розумової роботи. А втім, все, як мені здається, сприймається навіть тими людьми, які не зовсім в курсі подій, ідеологій, сленгу, якими користуються персонажі, адже всі вони говорять штампами своїх ідеологій. Тобто, це вдається доносити. В Україні має бути інтелектуальна драматургія. Тобто не тільки про стан, не тільки драматургія почуттів, але і драматургія думок також», – розповідає сценарист «Віденської кави»  Дмитро Корчинський.

Кожну промовлену репліку можна трактувати по-своєму, як і будь-який прояв мистецтва. Інтелектуальна комедія заставляє глядачів пережити не просто катарсис, а й залишає, як хороша чорна кава, гіркуватий присмак – закладає опісля думку про те, що «Адольф повернеться». Можливо, він уже повернувся, просто зараз його ще не помітили. Як зазначив актор Павло Довгань-Левицький, вистава розповідає про майбутнє через минуле.

«Я думаю, що Адольф уже прийшов, правда, його ще не помітили. Це може бути будь-хто. Адольф  час від часу з’являється в історії через якийсь час поколінь, бо покоління забувають, що життя дуже нетривка, хитка річ. І Адольф потрібен, як вакцина. Можливо, це страшно звучить, але вони потрібні, як вакцина, щоб нагадати людству куди вони йдуть, куди вони мусять потрапити», – каже актор.

Інтрига вистави частково триває, мабуть,  і досі, адже час, коли повернеться «Адольф» – невідомий. А гіркий післясмак кави залишиться на устах, мабуть, надовго.

Читайте також: За романом відомої львівської письменниці знімуть серіал

Сподіваємось, ця стаття була корисною для вас. Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: