Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

У морзі не їдять і пацієнти не сняться: львівські патологоанатоми розвіяли стереотипи про свою роботу

Як виглядає робочий день лікаря-патологоанатома? Які стереотипи існують у суспільстві про цю професію? Та чому патологоанатоми люблять чорний гумор – у матеріалі Galnet
13:30, Ср, 04 Гру 2019 Ольга Головчин
На фото зображений секційний зал, де проводять розтини. Усі фото: Galnet

Місце, де мертві вчать живих

На території Львівщини є декілька патологоанатомічних структур, основна – Львівське обласне патологоанатомічне бюро, яке розташоване на базі патологоанатомічного корпусу медичного університету, що на вулиці Пекарській у Львові. У це бюро входить 14 лабораторій, які обслуговують цілу Львівщину.

Як розповів Galnet начальник бюро Борис Рібун, за рік до Головної лабораторії надходить близько 60 тисяч досліджень операційного біопсійного матеріалу (лікарі вилучають та досліджують частину утворення або органу, щоб встановити причину хвороби) дорослих пацієнтів та проводять 1000 з лишнім розтинів дорослих людей. Загалом за такий період бюро робить близько 260 тисяч досліджень операційного біопсійного матеріалу та близько 3500 розтинів.

Розтини проводять людям, які померли у стаціонарі, вдома чи мали якусь патологію, щоб встановити причину смерті. Окрім тих, хто помер насильницькою смертю, адже ними займаються судово-медичні експерти. Серед найпоширеніших патологій: серцево-судинні, інфекційні, онкопатології.

Борис Рібун зазначив, що свого часу перед моргом був напис: «Це місце, де мертві вчать живих». Його зміст полягає у тому, що лікарі мають бути присутніми під час розтину, щоб розуміти чи правильно перетікало лікування хворого.

«Все не так страшно, як у фільмах» – як проходить буденний день лікаря-патологоанатома

Володимир Йорданський працює у Львівському обласному патологоанатомічному бюро. Чоловік обрав професію патологоанатома ще під час навчання у медичному університеті.

«Почав йти до цього після вступу у медичний. Насправді, до шостого курсу людина уже підготовлена до, так би мовити, моторошної професії. Коли приходиш сюди, то усі стереотипи, які існують у суспільстві щодо нашої професії, нівелюються, тому що це все не так страшно, як у фільмах. У нас нормальна буденна робота», – усміхається чоловік.

На фото зображений Володимир Йорданський у секційному залі-амфітеатрі, де проводять розтини та  заняття для студентів
У секційному залі-амфітеатрі, де проводять розтини та  заняття для студентів

За словами Володимира, робочий день патологоанатома розпочинається, зазвичай, з кави та обговорень нагальних питань.

«Опісля, якщо є робота, приступаю до розтину. Спершу вивчаю історію хвороби, а після проведення розтину визначаю причину смерті, виписую лікарське свідоцтво про смерть. При потребі спілкуюся з родичами та пояснюю причину смерті», – каже Володимир Йорданський.

Бувають дні, що лікар не робить розтинів, але таке, за словами чоловіка, трапляється рідко, а буває, що потрібно зробити і 15 розтинів за день.

«Розтини – це лише 20% нашої роботи. Найбільше часу ми працюємо із живими людьми. Близько 80% нашої роботи – це робота з мікроскопом та постановка діагнозів живим людям. Основа нашої роботи не розтини, а робота з біопсією або мікроскопом», – додає чоловік.

Патологоанатоми чимало часу приділяють також дослідженню післяопераційного матеріалу.

«Це зовсім не так, як це собі уявляють звичайні люди.  Наша робота – не лише зробити розтин та видати свідоцтво про смерть, але й гістологічні дослідження, тактика операції», – доповнює лікарка-патологоанатом Оксана Данчук.

На фото дитяча лікарка-патологоанатом Оксана Бойко (ліворуч) та лікарка-патологоанатом Оксана Данчук (праворуч)

Читайте також: «Здав на металобрухт перила з власного балкону, забув і випав»: львівський анестезіолог про курйозні випадки зі своєї практики

У морзі не їдять, пацієнти не сняться – стереотипи про професію патологоанатома

Як запевняють лікарі-патологоанатоми, безліч стереотипів, які панують у суспільстві про їхню професію, навіяні кінематографом. Отож, чи смакують кавою у морзі та чи траплялось, що пацієнт оживав, кореспондентка Galnet розпитала у самих фахівців.

Стереотип № 1: Патологоанатоми спокійно можуть їсти просто у морзі

Як запевняє Володимир Йорданський, такий стереотип – це наслідок фільмів, які частково викривляють роботу лікаря-патологоанатома.

Насправді лікарі мають окрему робочу зону та окремий кабінет, де можна перекусити та випити кави.

Стереотип №2: Патологоанатоми проводять розтин самотужки

«Це все не так, як здається. У нас є санітари, які нам проводять сам розтин. Ми приходимо до органокомплексу і визначаємо причину смерті вже з людських органів, відділених від тіла. У 90% випадків ми не робимо розтин самотужки», – каже Володимир Йорданський.

Стереотип №3: Бувають випадки, коли «мертва» людина оживає

«Такі байки ходять, але я думаю, це було ближче до Середньовіччя.  Десь тоді таке могло бути. Зараз, коли до нас привозять тіло, то, звичайно, що уже констатована біологічна смерть. Показники біологічної смерті перевірені. Тобто, такі випадки виключені», – розповідає лікар.

Стереотип №4: Патологоанатомам часто сняться їхні пацієнти

«Стандартні питання, які ставлять, це: чи не сняться пацієнти та чи не беремо м’ясо додому. Не сняться і не беремо, це, я вас переконую, на 100%. Це чорний гумор, який навіяний стереотипами», – запевняє пан Йорданський.

Стереотип №5: Професія лікаря-патологоанатома – чоловіча

Як запевняють працівники Львівського обласного патологоанатомічного бюро, зараз існує тенденція, що професію лікаря-патологоанатома частіше обирають жінки. Тому, стереотип про те, що це «чоловіча» робота – спростовано.

Стереотип №6: У моргах торгують «мертвою» водою

Примітка автора: «мертва вода» – вода, яка залишається після омивання тіла покійника. У народі кажуть, ворожки потребують її для своєї діяльності. Володимир Йорданський розповів Galnet, що у його практиці і справді був один випадок, коли до нього прийшла жінка і просила дати їй цієї води. Чоловік відмовив у такому проханні.

На фото зображений секційний зал, де проводять розтини

«Більше починаєш цінувати життя та здоров’я» – філософія роботи лікаря-патологоанатома

За словами лікарів, щоб стати патологоанатомом, потрібно мати певні задатки до цього, адже не кожному під силу така професія.

«Ми сприймаємо це як роботу, це наші обов’язки. Тому що, якщо ти починаєш переживати та брати якісь емоції відносно цього, тоді довго не пропрацюєш. Ми співчуваємо родичам, тому що це біда, але близько до серця це не беремо», – каже лікарка-патологоанатом Оксана Данчук.

Така «моторошна» робота, як розповідають патологоанатоми, виробила у них інше ставлення до життя.

«Більше починаєш цінувати життя та здоров’я. Починаєш бачити, що наше життя скороминуче і може закінчитись у будь-який момент. Дивишся на деякі випадки, які змушують задуматись над тим, що сьогодні ти живий та здоровий, а завтра може трапитись якась біда», – доповнює пан Володимир.

У цій професії, додають лікарі, допомагає розрядитись «чорний гумор», але, звичайно, що у рамках розумного. Працівники бюро кажуть, що це своєрідний психологічний блок.

Мінус, який вбачають у своїх професії лікарі – це низька зарплата. Адже, оклад патологоанатома на ставку з відрахуваннями усіх податків становить 4 100 гривень. До слова, у лютому вийшов наказ, який скоро вступатиме у дію, де вказано, що кожен лікар має набрати 50 балів протягом року – за участь у навчаннях (у тому числі за кордоном), конференціях. І їх він має набрати, за словами працівників, фактично за власний кошт, адже держава одноразово повертає лікарю 1800 гривень. А навчання, яке дає близько 15 балів,  коштує 2500 гривень

Відтак, близько 10% працівників виїхали за кордон, де зарплатні значно вищі.

Читайте також: «На нову операційну лікарі «скидалися» з власних кишень»: відомий львівський хірург відверто розповів про свої будні

Сподіваємось, ця стаття була корисною для вас. Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: