Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

«У травні народилась донька, а бачив її лише на фотографіях»: як на Львівщині зустрічали з війни понад 2 тисячі бійців

Сьогодні, 1 жовтня, додому повернулися більше 2000 військовослужбовців 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила, які несли службу у зоні бойових дій
16:37, Вт, 01 Жов 2019 Ольга Головчин
Фото : Galnet

Теплим прийомом зустріли бійців у Яворові, що на Львівщині. Військові пройшлись колоною центральною вулицею міста та згуртувались на площі Ринок, де їх урочисто вітали та нагороджували за бойові досягнення.

Зустріти чоловіка зі служби прийшла і Марія із 3-річним синочком Станіславом.

«Я прийшла зустрічати чоловіка, а наш синочок – тата. Дуже щасливі, що він приїхав, ми його дуже чекали, тому що його довго не було, від лютого. Хвилювались за нього, але ми вірили, що він приїде додому, ми його дуже чекали» – розповідає  Galnet Марія Сватюк.

Фото: Galnet

Серед тих, хто зустрічав бійців виокремлюється Марія Прихід, сьогодні вона одягнула футболку із зображенням свого брата, який загинув 19 червня 2014-го року під час бою у селі біля Ямполя. Юрію тоді був лише 21 рік.  Хлопець також служив у 24-й бригаді, був розвідником.

 «24 бригада стала рідною для мого брата, адже там він проходив службу. Також вона стала рідною і для мене. Я знаю досить багато хлопців, які залишились живими і які були друзями для мого брата і сьогодні стали моїми друзями, можна сказати, що в якісь мірі татами. Я з великою любов’ю, бажанням приїхала сюди, щоб їх зустріти» – ділиться з Galnet Марія Прихід.

Фото: Galnet

Читайте також: «Тіла загиблих побратимів зберігали в холодильниках з-під морозива»: боєць львівської «вісімдесятки» про аеропорт «Луганськ»

Одним з тих, хто сьогодні отримав нагороди  від Яворівської районної держадміністрації та від Міністра оборони є Ігор Машковський. Заслужив їх за бойові завдання. Служить чоловік з 2007-го року, це його 5 ротація, яка запам’яталась не лише бойовими завданнями, але й народженням доньки.

«Сім’я вдома, діти вдома, а тато – на війні. Я з Черкаської області, сім’я зараз там проживає. Якраз, коли був на ротації у травні – народилась донька, назвали Крістіною. Бачив лише на фотографіях. Коли отримаю відпустку, одразу поїду додому», – говорить Ігор Машковський.

Чоловік каже, налаштувався, що потрібно просто служити, виконувати свої обов’язки та найголовніше – повернутись живим.

Також сьогодні отримав відзнаку командир РБХ захисту (радіаційно-біологічно-хімочного захисту) Сергій Кислинський. Чоловік служить уже 12 років, це його 4 ротація:

«Командир бригади визначив, що у цій ротації мій підрозділ займатиме оборону на одному з найнебезпечніших напрямків поблизу Донецька – у місті Мар’їнка. Ми тримали оборону протягом 7 місяців. На щастя, усі мої люди повернулись без втрат».

Військовослужбовець каже, що від їхньої локації до ворожих позицій відстань сягала від 200-300 метрів.

«Вночі чули їхні перемовини, переміщення, крики. За весь час, що я воював, інша сторона жодних перемир’їв, перемовин не дотримувалась, навіть, коли оголошують дострокове, тимчасове або безтермінове перемир’я. Після настання сутінків, коли усі спостерігачі, наглядачі  їдуть з позицій, то противник починає вести вогонь, спочатку більш пристрільно, а потім вночі застосовують важке озброєння і мінометні обстріли, і снайперський вогонь. Тобто для них немає ніяких перешкоджень», – додає чоловік.

Фото: Galnet

Боєць Дмитро повернувся зі своєї першої ротації. Йому 21 рік, проте на війні уже, на жаль, побував.

«Я закінчив національну академію сухопутних військ, опісля мене направили в 24 окрему механізовану бригаду. Після закінчення всіх випускників 24 бригади відправили у район виконання бойових завдань у місто Мар’їнка. Повернулись з гордістю та честю, що виконали свій обов’язок», – розповідає Дмитро Яремків.

Хлопець згадує, найважче йому давалась робота з людьми, адже до кожного було потрібно знайти свій підхід. Якщо ж говорити про матеріально-технічну базу, каже Дмитро, зараз у зоні бойових дій бійці усім забезпечені: і одягом, і їжею.

Фото: Galnet

Кореспондентка Galnet також познайомилась із чотирилапим другом, який не менш віддано несе службу – собака на ім’я Батон. Як каже один із військовослужбовців, він допомагає воякам ще з 2014-го року, особливо у психологічному аспекті. Батон є їхнім другом талісманом та розрадою. Минулого року собака постраждав та отримав поранення ока, проте залишився живим та не менш мужнім. Навіть під час урочистостей до своїх господарів інших собак не підпускав ні на крок.

Фото: Galnet

Не повернулись живими з цієї ротації 10 воїнів, наймолодшому Едуарду Лободі  було 25 років.

Додамо, що кореспондентка Galnet вела пряму трансляцію з події, її можна переглянути ТУТ.

Читайте також: “На його рахунку 27 врятованих життів українських бійців”. На Львівщині нагородили собак, які були на фронті

Сподіваємось, ця стаття була корисною для вас. Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: