Живемо у ритмі подій
БІЗНЕС

Як екс-регіонали на воді обкрадають жителів Борислава

Або чому воду у місті дають по годинах
Водозабірна станція "Рибник"

Про історію Борислава відомо давно. Починаючи від того, що сам Іван Франко прославив місто в своєму відомому творі «Борислав сміється» і закінчуючи найвідомішими світовими компаніями, які на початку ХХ сторіччя видобували нафту на території міста. Тоді Бориславу пророкували велике майбутнє і називали українською Каліфорнією. Але зараз, у 2019 році, ситуація у місті виглядає геть інакше.

Видобуток  нафти офіційно на території Борислава давно заборонили, проте працює велика кількість нелегальних «копанок», більшість промислових  підприємств, які працювали за радянських часів – закинуті, рекреаційні зони та курорти на території міста, де є і мальовниче передгір’я Карпат, і давня цікава історико-культурна спадщина, і лікувальні джерела ніхто не створює. Залишилися лише витоки нафти і отруйного газу та дірявий водогін довжиною у 120 кілометрів.

Про останній варто поговорити окремо. Бориславці цілком виправдано обурюються, тариф на водопостачання у них найвищий в регіоні (26.69 грн за куб для для споживача + 10 гривень компенсації на кожен куб з міськбюджету),  проте навіть такі гроші за постачання води не дають жодних гарантій – воду їм віднедавна подають лише три години на добу.

Читайте також: Жителі Дрогобича вийдуть на антисміттєвий страйк

Згідно з офіційною версією, є лише дві причини таких проблем.

Перша причина – в якості, стані і віці самих мереж водопостачання. Труби старі і протікають. Частина водогону була побудована ще у 1903 році, але більшість труб, які потребують ремонту «родом» з радянського союзу і не оновлювалися з 70-х-80-х років минулого сторіччя. І хоча протягом останніх трьох років зусиллями міста і за допомогою обласної програми «Питна вода» замінили загалом близько 30 км труб, цього  недостатньо. Як зізнається Galnet директор КП «Вододар» Ярослав Лопушанський, сьогодні реальні втрати води при подачі становлять близько 90% (!). А згідно формування тарифів, у ціну куба води може включатися не більше 25% втрат. Заміна труб на нові мала б суттєво знизити обсяги втрат. Але навіть замінивши 30 кілометрів трубопроводу, неможливо чітко виявити та усунути місця витоків води,- переконує Лопушанський. До того ж від постійної зміни тиску у трубах, через відключення водопостачання, витоки лише збільшуються.

Друга причина – зміни на ринку електроенергії.

«У Бориславі досить специфічна система подачі води. Ми беремо воду поверхневим забором на станції Рибник, далі на водонасосній станції піднімаємо її на перевал по трубах, там очищуємо і знезаражуємо і після того вода вже самотоком йде до міста. Але важливо, що для того, аби підняти воду на висоту, потрібно витрачати в середньому 4 900 кВт електроенергії. Раніше ми це робили вночі – наповнювали резервуари, використовуючи так званий нічний тариф на електроенергію, і могли економити на тому певні кошти. Але тоді нічний тариф на електроенергію становив 0,67 грн/кВт, а зараз не залежно від часу, ми маємо платити разом з транспортуванням 2,90 грн/кВт. Тож собівартість води виходить у 4 рази дорожча. Але  ж людям ми це не пояснимо», – розповідає пан Лопушанський.

Читайте також: Комунізм від ЛМР: хто і на яких умовах перевозить людей у Львові

Варто зауважити, що зміна тарифів на електроенергію не могла стати несподіванкою для КП «Вододар», бо нова редакція  Закону «Про ринок електричної енергії» була оприлюднена на офіційному сайті Кабінету міністрів України 13 квітня 2017 року. Півтора року всі знали, що з 1 січня 2019 року відбудуться зміни порядку розрахунків за електроенергію, проте жодного кроку для вирішення проблеми не зробили.

Хто краде воду у бориславців

Але чи проблеми з водопостачанням, вартістю води та регулярністю її постачання викликані лише цими двома чинниками? Як виявилося, є ще дві проблеми, які впливають на водопостачання бориславців набагато серйозніше.

І проблеми ці дуже тривіальні: по-перше, воду крадуть у величезних масштабах, по-друге: є група осіб, зацікавлених у тому, щоб встановити приватний контроль над водопостачанням у місті.

Для того, щоб зрозуміти, як саме це працює, варто трохи розповісти про технічний стан системи водопостачання у Бориславі: на водозабірній станції «Рибник», де беруть поверхневі води з річки Стрий, розташована водонасосна станція. Завдяки насосам, для роботи яких і потрібні великі обсяги електроенергії , воду закачують у труби під великим тиском. Великий тиск (28 бар) є достатнім для того, щоб підняти воду на гірський перевал загальною протяжністю труб 11 кілометрів. Далі на перевалі воду на очисній станції фільтрують і очищають, після чого вже самотоком вода з гори збігає вниз до міста, при цьому тиск води вже внизу гаситься спеціальними регуляторами, аби від напору води труби не розірвало остаточно. Тож така система водопостачання дійсно потребує неабияких затрат.

Читайте також: Рейтинг найбагатших депутатів Львівської обласної ради

Та є на цьому шляху дві проблемні точки. Перша – це відгалуження водопроводу до Східниці. Врізка у центральний водопровід розташована близько до самого перевалу, якраз біля водоочисної станції.

Тут починається найцікавіше. Сама Східниця не є великим селом, і споживання води мало б там бути відповідне. Але саме у Східниці побудовано декілька великих відпочинкових комплексів, а літом 2018 з’явився й аквапарк. То здавалося б, Східниця має забезпечувати левову частку оплат для КП «Вододар», але чомусь так не відбувається. За минулий рік КП «Вододар» отримало від Східницької селищної ради платежів на загальну суму 2 207 гривень, що підтверджується даними по транзакціях. Для порівняння, лише Виконком Бориславської міськради за той самий період сплатив «Вододару» 11 840 грн, а, наприклад, один лише Бориславський медичний коледж за рік сплатив 114 766 грн.

Читайте також: Рейтинг найбільших землевласників серед депутатів Львівської обласної ради

Два найбільших відпочинкових комплекси у Східниці «Тустань» та «Три сини і дочка». Перший належить голові селищної ради Піляку Івану Євгеновичу, а другий – нардепу Валентину Ничипоренку.

У першому готельному комплексі робили перевірки лічильників води. Займалися цими перевірками ТзОВ «Техноспецнагляд» – фірма, що заключила угоду з КП «Вододар» про співпрацю щодо виявлення несанкціонованих врізок у мережу водопостачання. Від створення фірма виявила 10 випадків несанкціонованих врізок у смт. Східниця. Та не завжди вдавалося довести ці врізки.

Для прикладу, останню крадіжку зафіксували у вищезгаданому готелі «Тустань».

Читайте також: Поганий сусід: як Львів втрачає віллу Бачевських

На початку грудня 2018 року представники ТОВ «Техноспецнагляд» у ході обстеження виявили, що готель зареєстрований в абонентському обліку у категорії «населення». Це дає власнику можливість ухилятися від сплати податків та менше платити за комунальні послуги. Отож більш ніж півроку за кожен спожитий куб води 7,33 грн компенсовувала «Вододару» Бориславська міська рада. З 14 грудня компенсація витрат для населення з бюджету міста становитиме 2,65 грн.

У ході перевірки виявили, що при відкритті крана та подачі води з нього, покази циферблату лічильника не змінювались. Проте задокументувати факт крадіжки води не вдалось. Особи, у присутності яких здійснювалось обстеження – директор готелю «Тустань» та син Івана Піляка, звернулись у поліцію з заявою про незаконне проникнення невідомих осіб на приватну територію.

Аналогічна ситуація і з комплексом «Три сини і дочка». Але там ніхто навіть не намагається перевірити і довести незаконну подачу води – місцеві кажуть, до Ничипоренка краще не лізти.

Справа у тому, що Валентин Ничипоренко народний депутат України, який голосував за «диктаторські закони 16 січня» колишній представник «Партії регіонів» та добрий приятель Віталія Хомутинника. Така біографія не заважає пану Ничипоренку називати себе патріотом, продовжувати працювати у Верховній Раді та активно використовувати усі зв’язки для створення містечкового феодалізму у Східниці. До того ж допомагає підтримувати відповідне становище пану Ничипоренку і його син, якого вчасно влаштували на впливову посаду у Генеральну прокуратуру України. Місцеві жителі переконують, що саме родина Ничипоренків насправді диктує умови у регіоні.

Ці припущення підтверджує і той факт, що вищезгаданий голова сільради Іван Піляк раніше працював генеральним директором комплексу «Три сини і дочка».

Читайте також: Що читають депутати Львівської міської ради: ВІДЕО

Директор КП «Вододар» не коментує цю історію, лише зауважує, що воду таки крадуть, а ось хто саме, і що з цим робити – не відповідає. Дійсно, наразі довести, де саме дівається 90% води, яка надходить у систему – практично неможливо. Та рішення просте – його підказують в управлінні житлового господарства ЛОДА: ставити лічильники на декількох ділянках водогону. Тієї ж думки притримуються і спеціалісти з «Інституту міста Дрогобича», які займалися цією проблемою.

«Якби лічильники поставили на ділянці перед врізкою на Східницю, а потім – відразу на перевалі, то було б чітко видно, скільки води відходить на цій ділянці – це б унеможливило будь-які спекуляції на цьому питанні. Та лічильники не ставляться, бо власники великого бізнесу у Східниці дуже зацікавлені у відсутності якісного обліку», – коментує представник Інституту.

Рятівна міні-ГЕС: чи вирішать донецькі бізнесмени проблеми бориславців

Наявність політично-бізнесового лобі у питанні водопостачання підтверджує й інший факт. Історія з встановленням міні-ГЕС на водогоні.

Як розповідає Ярослав Лопушанський, проект встановлення такої ГЕС з’явився ще у 2004 році.

«Я тоді керував водоканалом, і ми у рамках програми обміну їздили у Словаччину. Там і дізналися про можливість такого проекту: відразу після перевалу можна було встановити турбіну, яка б виконувала два завдання – по-перше, гасила б тиск води, що спускається по трубах, а по-друге – виробляла б електроенергію, якою можна було б покривати витрати на підняття води. Тоді ж ми домовилися зі словаками і наше підприємство отримало у подарунок по спецпрограмі таку ГЕС. Та встановити її не вийшло – спочатку були складнощі з розробкою усієї дозвільної документації, зі збором всіх затверджень і ліцензій, та ми це вирішили. Потім почали шукати кошти на встановлення. І ось, коли проект вже був майже готовий, змінилася влада – мене попросили піти з посади директора. Тож проект був призупинений»,- загадує Ярослав Лопушанський.

Читайте також: Як львівські активісти допомагають поліції полювати на п’яних водіїв

Фото “РЕНЕР”

За 10 років встановити ГЕС так і не вдалося – рішення затягували, переносили і у результаті міні-ГЕС взагалі виставили на продаж. І вже у 2016 році її продали за 2 503 443 грн. Тоді безпосередньо на потреби водоканалу пішло лише 10% від цієї суми. Але ще цікавіше те, хто ж купив цю ГЕС і протягом року зміг отримати і дозволи на будівництво та монтування, і земельну ділянку для будівництва, і негласне схвалення від місцевої влади. Мова йде про компанію «ТзОВ «Енерджі-Гідро Компані». Кінцевим бенефіціаром цієї компанії є Зима Леонід Миколайович. Як стверджують депутати Борислава від фракції «Укроп», це той самий Леонід Зима, наближений до міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, а точніше – був його радником. Це підтверджує і той факт, що більшість компаній, де серед власників є Леонід Зима, зареєстровані у Донецьку і Макіївці (Донецька область).

Тож наразі питання з покращенням ситуації з водопостачанням у Бориславі буде вирішувати група людей, наближених до міністра силовиків часів Януковича. І сподіватися на те, що вони «піймають за руку» свого колегу з «Партії регіонів» Валентина Ничипоренка – не варто. Бо ситуація виглядає таким чином, що навіть місцева влада Борислава і Східниці не може протистояти спільним діям колишніх регіоналів.

Читайте також: Вова, що ти куриш?

Варто зауважити, що уже давно на рівні міськради велися розмови про приватизацію КП «Вододар», як про можливість вирішити всі фінансові труднощі підприємства та налагодити водопостачання у регіоні для жителів двох населених пунктів. Проте небайдужі депутати міської ради Борислава змогли не допустити приватизації, залишивши підприємство де-юре у руках міста. Тож охочі нажитись на водопостачанні у Бориславі пішли іншим шляхом – викупили і почали реалізовувати надважливий для регіону проект міні-ГЕС, який дозволить і мати важелі впливу на «Вододар», і продавати вироблену за рахунок жителів міста електроенергію за «зеленим» тарифом.

Хоча насправді, як розповідає Кондзьолка Володимир Миронович, директор «Інституту міста Дрогобича», питання з водопостачанням у Бориславі вирішується дуже просто – можна частково постачати воду з Дрогобича. Для цього треба лише прокласти 2 кілометри нових труб, які розікрали при попередній владі, та мати політичну волю від представників влади Борислава це зробити. Тоді жителі міста отримають воду, яка буде коштувати у 5 разів дешевше. Та це рішення з невідомих причин постійно блокується.

Міська влада Борислава від офіційних коментарів з цього приводу утрималася, та й що тут скажеш, коли питання вирішуються на зовсім іншому рівні. А платять за все це як і завжди – місцеві жителі, які за власні ж гроші отримують воду по годинах.

Читайте також: Щастя для дітей-сиріт ціною майже в 30 мільйонів: Що буде з будинком на Короленка, 7?

Найбільше читають:

Нове на сайті: