Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

Як львів’янка навчається, організовує події та подорожує. І все це з малюком на руках

14:20, Нд, 17 Бер 2019 Ріна Ісаєва

Цю дівчину з малюком у слінгу часто зустрінеш на львівських лекціях, виставах чи проектах. Софія Сеник навчається у двох університетах, займається організацією проектів для відпочинку та дозвілля мам із дітьми та встигає все заплановане. Як? – У матеріалі Galnet

Про навчання

Спершу я вступила до медичного університету. А вже на другому курсі паралельно пішла навчатися на заочне відділення у «Львівську Політехніку» за спеціальністю  «Міжнародні економічні відносини».

У медичному після народження сина мені радили піти в академвідпустку, щоб дбати про дитину. Я відмовлялася, хотіла продовжувати навчання. У мене на той час був індивідуальний графік, я мало відвідувала пари, бо на них із дитиною не дозволяли йти. А я переважно із сином, бо чоловік працює. Викладачі дуже негативно до цього ставляться. Хоча моя дитина весь час перебуває зі мною на всіх подіях, які відвідую, і ніде не заважає. Та й самі студенти створюють в аудиторії більше шуму, коли сміються, дивляться відео тощо. Наразі я перебуваю в академічній відпустці в медичному університеті, а у «Політехніці» завершую навчання на бакалавраті.

Читайте також: «Виклики сучасності розширюють горизонти нашої віри»: Священик зі Львівщини дав поради щодо посту

Проекти для мам

Зараз я організовую «Мамські посиденьки». Це щотижневі зустрічі для мам із дітками. Логіка цього проекту така: мамам складно вийти із дому. Не так незручно вийти з візочком, спуститися чи піднятися сходами, як перебороти цей бар’єр, що потрібно з дитиною кудись піти.

Існують стереотипи – треба взяти з собою купу памперсів, баночки з їжею, змінний одяг. І таким чином ідея вийти з дому вже не здається простою. Вийти погуляти в парку у районі ще можливо, але далі?

А на дитячих майданчиках і в парках розмови між мамами тільки про те, як спали, що їли, у вас уже є зуб – о класно! І все, на цьому закінчується спілкування.

Мені хотілося чогось більшого, об’єднання навколо чого-небудь, тільки щоб це не були ті самі одноманітні розмови. І перший проект зустрічей для мам ми зробили з коліжанкою, яка гарно співає, – це «Колисанки-забавлянки». Вона підготувала українські пісні, під які можна бавитися з дітками. Окрім того вивчали з мамами нові колискові, якими можна присипляти дитину. Також мали різноформатні зустрічі: із блогерами, педіатрами, говорили з мамами про тайм-менеджмент і про батьківське вигорання. На останній зустрічі ми грали в гру «Життя як проект». Гра не була простою, потребувала уваги, а з нами присутні і діти. Та все ж мами не тільки завершили гру, а й що важливо – вийшли з дому, побавились, познайомилися між собою і не говорили про одне й те саме.

Читайте також: «Мрію збирати великі стадіони»: Богдан Смірнов з Городка став наймолодшим діджеєм країни, який грає на вінілах

Другий проект – це організація відпочинкового дитячого табору. Ми з коліжанкою шукали для себе, куди можна поїхати з дитиною відпочити. Щоб було чим зайнятися з дітьми, не дуже далеко від Львова, не дуже дорого, однак комфортно. Тури, які ми знайшли, були дуже дорогими, а вигідної альтернативи не було. І ми вирішили самі зайнятися організацією. Нам важливо, щоб для малючків було плавання, а для дорослих лекції, тематичні зустрічі. Також, щоб учасники не турбувалися про всі нюанси – доїзд, харчування, проведення часу на відпочинку і т.д. У березні ми вже їдемо в перший такий табір у Турківському районі. До нас ще можна доєднатися.

Місія: добиратись з дитиною по місту

Найбільші незручності повсюдного пересування з дитиною у місті  створюють перш за все не умови, а люди, які дають непрохані поради.

З візочком трохи складніше переміщатися, а от із слінгом проблем немає.

Спершу після народження Олекси я ходила з візочком. З ним же і в громадський транспорт заходила. Навіть у найменші переповнені маршрутки поміщалися. А у великих автобусах теж є нюанс – люди думають, що місце для візочків це місце для їхніх сумок. Та головне – вміти коректно спілкуватися.

Коли  я  у медичному складала весняну сесію (тоді Олекса тільки народився), мала викладачку, якій не подобалося, що я приходила з дитиною. Вона вважала, що так я чиню на неї тиск, викликаю жалість. Але дитина – це просто дитина. Коли маю з ким залишити вдома, то залишаю, коли ні – беру з собою. Він же не плаче, спить у мене у слінгу та й не заважає іншим. На всі події, які відвідую, беру його з собою. Йому дуже добре весь час перебувати серед людей.

Читайте також: За 6 хвилин відмовила від самогубства: президент нагородив львівську патрульну

Розпорядок дня

Мій син прокидається о 7:30. Тому зранку за кілька годин я встигаю зробити те, що хтось може робити до обіду. І коли він прокинеться, ми вже готові кудись виходити з дому. Сьогодні, наприклад, о 8:30 вийшли з дому (йдеться про день, коли Софія Сеник спілкувалась із журналісткою Galnet). Спершу ми були на покладанні квітів до пам’ятника Героям Небесної Сотні. Після того поїхали на плавання. А тепер приїхали у центр задля інтерв’ю. Опісля ще поспілкуємося з коліжанкою, а потім ідемо на бардівський вечір.

Я намагаюся не залишатися жодного дня вдома. Один раз лишишся і наступного дня не захочеться нікуди виходити.

Також мій інтерес у тому, щоб не гуляти в одному й тому ж місці щодня – у тому ж таки парку біля дому. Та нам і не виходить сидіти вдома. Двічі на тиждень у нас плавання. До того ж знайдуться якісь мої справи у місті. Завжди можна домовитися з коліжанкою, у якої є дитина, випити кави, щоб Олекса теж побавився.

Читайте також: Працівники СБУ розповіли львівським школярам, як поводитись з вибухівкою (ФОТО)

Час для себе і для сина

Увесь час, який Олекса спить удень, – це і є час для себе. Зараз він спить по три години вдень: раз годину, раз дві години. Також я можу його залишити у дитячій кімнаті у закладі, доки розмовляю з коліжанкою за кавою. На манікюр теж ходжу з ним. Він або спить у той час, або бавиться поруч.

Від того, що він з’явився, у нас із чоловіком життя не змінилося, він не став центром усього. Якщо ми хочемо йти на концерт, ідемо на концерт, зібралися в кіно – йдемо в кіно. Він дуже до того вже пристосований.

Недавно ходили з сином у Ляльковий театр. Нас запитали, чи він не злякається музики. Я відповіла, що ні, він звик, ми й на концертах із ним були, і на фестиваль їздили.

Загалом така соціалізація це дуже добре для дитини. Ті діти, які ледь не вперше виходять у люди на наших «Мамських посиденьках», трішки налякані, вони не зовсім розуміють для чого їх туди привели і що їм там робити. Олексі ж комфортно у будь-якому середовищі. Він знаходить собі забави всюди. Люди для нього як атракція, йому з ними цікаво. Чим швидше дитина соціалізується, тим краще.

Усі фото Софії Сеник

Читайте також: У Львові покажуть портрет молодого ван Гога

Найбільше читають:

Нове на сайті: