Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

Як Львівщина вплинула на відновлення незалежності України 29 років тому: Історичний екскурс

Незалежність була кінцевою метою українського національно-визвольного руху протягом всього існування Української держави. 1991 рік – це знакова крапка. Важливо пам’ятати, що це було саме відновлення незалежності України, а не здобуття
16:40, Нд, 23 Сер 2020 Дарія Костинчук
Фото: Історична правда

Щоб з’ясувати, який вклад зробила Львівщина у проголошення незалежності України в 1991 році, Galnet поспілкувався з учасником українського правозахистного руху і народним депутатом України 6-ти скликань, дисидентом Ярославом Кендзьором та кандидаткою історичних наук і науковою співробітницею Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Олександрою Чурою.

Перший протест

У 1985 році до влади прийшов Михайло Горбачов, який проголосив політику перебудови. Одним із компонентів нового курсу була політика гласності, яка уможливила дискусії та обговорення заборонених тем. Як наслідок, суспільство дізнавалось про невідомі сторінки історії. Почали обговорювати злочини окупаційно-комуністичного режиму. Активізувалась діяльність дисидентського руху. Ці події створили атмосферу критики і прагнення до змін в державі.

«Сформувалося середовище “антисоветчиков”, як його називали», – згадує пан Ярослав.

Перший мітинг

У 1988 році у Львові біля пам’ятника Іванові Франку відбувся перший мітинг. Його очолили члени Товариства української мови імені Тараса Шевченка, які вимагали припинити русифікацію населення, натомість –схвалити закон про українську мову як державну.

«За свідченнями радянських правохоронних стуктур, у 1988 році у Львові провели 20 мітингів, а наступного, 1989 року – 70»,- зауважує у розмові з Galnet Олександра Чура.

Так сворився перший етап руху опору – формування неформальних товариств. Серед організацій – Українська Гельсинська спілка, Львівське студентське братство, Пласт, численні екологічні та національно-культурні товариства. Водночас розвивався робітничий страйковий рух, який критикував економічні рішення радянського режиму.

«Господарська, планова, модель розвитку економіки СРСР була неефективною. У середині 1980-х років рівень продуктивності праці в СРСР відставав від світових зразків у 2,5 рази. На одиницю національного доходу витрачали у 2 рази більше матеріалу, у 1,5 раза – сировини, на третину – палива. Сума невиробничих витрат в УРСР перевищувала 2,6 мільярдів карбованців у рік. 45% збитків були зумовлені низькою якістю продукції», – наголошує Олександра Чура.

Утворюючи стайкові комітети, робітники разом із «нефомальними» товариствами вимагали демократизації суспільства.

«Наше покоління (В’ячеслав Чорновіл, Михайло і Богдан Горині, Ірина та Ігор Калинці, Михайло Осадчий) – це люди, які самостійно знаходили літературу, яка формувала поняття “бути українцем”. Бо для тодішніх студентів історія України починалася тільки з радянських  часів, до того нібито її не існувало. Ми були тією свідомою частиною українства, яка добре знала історію української держави. Ми добре знали цю Голгофу, через яку пройшов український народ за століття його історії. І ми розуміли, що якщо не вирвемося із лабет кривавої імперії, то будемо знищені дощенту»,  – каже дисидент.

Читайте також: Як зараз виглядає Старосільський замок, історія якого сягає ХV-XVII століть (Фоторепортаж)

Перша партія

У 1989 році в Україні почався політичний етап розвитку національно-визвольного руху 80-90 років ХХ століття. Того року створили першу громадсько-політичну організацію – «Народний рух за перебудову». Перемога дисидентів на виборах до республіканських і місцевих  рад 1990 року дала змогу почати декомунізаційні процеси.

«На Галичині завжди відбувались реформи, які сприяли державотворенню. Тут діяли і Митрополит Андрей Шептицький, і рух українського стрілецтва, який згодом переріс в українську військову організацію, і ОУН (Організація Українських Націоналістів), і УНР (Українська Народна Республіка). Тому тут ідея незалежності ніколи не згасала».

Перший очільник

В’ячеслав Чорновіл очолив Львівську обласну раду. Нова влада ініціює прийняття законів про герб і гімн. На кінець 1990 року Львівську область повністю очолили демократичні сили, бажання українців жити у власній державі тільки посилюється.

«Чорновіл зробив неоціненний вклад і як журналіст. Разом із ним та ще декількома соратниками, ми випустили друком позацензурний журнал “Український вісник”. Там були інформаційна рубрика, публіцистика, поезія. Попри заборону, повертали твори “Розстріляного відродження”. Осип Зінкевич був переконаний, що без “Українського вісника” ми б проголосили незалежність значно пізніше. Для радянської влади журнал був небезпечніший за атомну бомбу, бо у ньому її антигуманна політика викривалася на загальносвітовий розгляд», – пояснює Ярослав Кендзьор.

Читайте також: Історія міста від давніх часів до 1772-го року: У Львові відкрили музей із «живими» скульптурами (Фото)

Далі в СРСР була спроба державного перевороту – 19 серпня 1991 року. До влади в СРСР приходить самопроголошений Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС), очолюваний Геннадієм Янаєвим. За його сприяння закони і рішення органів влади, які суперечили законам СРСР, оголосили недійсними.

Це був сигнал для України, яка 16 липня 1990 року вже ухвалила Декларацію про державний суверенітет.

Верховна Рада Української РСР,

виражаючи волю народу України,

прагнучи створити демократичне суспільство,

виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини,

шануючи національні права всіх народів,

дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України,

визнаючи необхідність побудови правової держави,

маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України,

ПРОГОЛОШУЄ

державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Крім цього, за наказом ДКНС мала б призупинитись діяльність політичних партій, громадських організацій та масових рухів, «що чинять перешкоди нормалізації ситуації» (таким визнали би, зокрема Народний Рух України, УНА-УНСО).

«Представники ДКНС надсилали повідомлення військовикам та партійним чиновникам України – з розпорядженням чекати наказу і бути напоготові. Можемо здогадатись, що йшлося про захоплення влади в Україні», – коментує Олександра Чура.

«Львівська обласна рада першою з усіх територіальних адміністративних одиниць відреагувала на події. Вже о 9:00 була офіційна оцінка ситуації. О 14:00 я прибув у Київ, а 0 16:00 – у Верховну Раду. Кравчук перелякано сидів сидів у кабінеті разом з групою депутатів», – пригадує Ярослав Кендзьор.

Читайте також: Як завдяки селищу на Львівщині газифікувався весь Радянський Союз

Фото: Історична правда

20 серпня 1991 року депутатська група “Народна рада” зібралася на своє перше засідання. Після його завершення, у тому ж приміщенні, розпочалася друга нарада із керівниками політичних партій і громадських організацій.

Історичне відео зі засідання Народної Ради 20 серпня 1991 року:

Читайте також: У Жовкві українську історію та культуру популяризує вусатий «хобіт»

22 серпня відбулася зустріч народних депутатів України від “Народної ради” із командуванням київського військового округу. Останні запевнили, що будуть підпорядковуватися тільки Президії Верховної Ради України. 24 серпня відбулося скликання надзвичайної сесії засідання Верховної Ради. Врешті-решт, проголосили:

А так виглядав чорновик Акту проголошення незалежності України.

«Фракція комуністів виступала категорично проти використання терміну “відновлення незалежності” в офіційній назві Акту. Ми змушені були піти на компроміс. Тому закріпилась назва документу “Акт проголошення незалежності України”», – розповідає Ярослав Кендзьор, який брав участь у цьому процесі.

І додає:

«Я категорично не згоден, що Україна відновила незалежність без кровопролиття. Ті історики, які так кажуть, – висмикують цю подію з довголітнього історичного процесу».

Читайте також: «Тіла загиблих побратимів зберігали в холодильниках з-під морозива»: боєць львівської «вісімдесятки» про аеропорт «Луганськ»

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: