Живемо у ритмі подій
МІСТО

Які частини втрачених архітектурних перлин Львова зберігає лапідарій Чорної кам’яниці (фото)

14 листопада після трьох років реставрації у Львові відкрили Чорну кам’яницю з колекцією кам’яних обломів та фрагментів архітектури Львова – лапідарієм
12:00, Нд, 01 Гру 2019 Карина Ляшенко
Усі фото: Galnet

Galnet розпитав ініціатора і автора проєкту відновлення кам’яниці, завідувача одного з відділів Львівського історичного музею Петра Слободяна про те, які частини втрачених архітектурних перлин міста зберігає лапідарій.

Готичний Львів

На відкритій експозиції музею стоять чотири замкові камені до зірчастих склепінь та надпоріжник одного з порталів костелу святого Станіслава, який був розташований на Краківському передмісті (ріг Городоцької та Фурманської вулиць). Будівлю розібрали в кінці ХVІІІ століття, зараз там стоїть готель «Асторія», а перед тим був готель «Київ». Саме під час його будівництва у 1910 році і знайшли надпоріжник. На ньому є надпис, який перекладають як «Микола осуджений, моліть Бога про нього».

«Стилістично це так звана висока готика початку ХVІ століття», – пояснює Петро Слободян.

Львівський ренесанс

На вході до лапідарію гостей зустрічають 3 голови левів з кам’яниці. До моменту, поки її не розібрали у 1912 році, будівля була розташована на розі Краківської та Вірменської.  Петро Слободян розповідає, що цих левів у своїх працях описував відомий львовознавець, колекціонер і реставратор Владислав Лозинський.

Читайте також: У Львові за понад 5 мільйонів відреставрували будинок з атлантами (ФОТО)

Ренесанс також представляють 2 рельєфи з Кампіанівської вежі старої львівської ратуші. Її звів бургомістр Мартин Кампіані у 1617 році.

Один з рельєфів зображає герб короля Польщі Сигізмунда ІІІ Вази

А другий рельєф зображає корабель з гребцями.

«На думку Бартоломея Зиморовича, одного з перших істориків Львова, міську вежу в центрі Львова Мартин Кампіані, який звик доводити гарні справи до кінця, почав вимуровувати у вигляді восьмигранника. Він наказав виловлювати байдаків і дармоїдів, щоб не вешталися по кухнях і не билися по корчмах, і записувати їх у ратуші до робітників. Багато батьків дітей, що вешталися по закутках, віддавали до тієї роботи. Тому з Північної сторони вежі видно камінь з кораблем, бо подейкували, що розпущену молодь засуджували на галери», – розповідає фахівець.

Проте, каже пан Петро, з думкою Бартоломея Зиморовича погоджуються далеко не всі. Зокрема, автор хроніки Львова ХІХ століття пише, що цей корабель був символом торговельної могутності Львова.

Походження інших пам’яток львівського ренесансу невідоме. Тут і ніжка від саркофага, і ваза колони, і фрагмент віконного орнаменту, і кронштейн русалки.

Львівський класицизм

Створив школу плавання на Пелчинському ставі у 1820 році генерал Карл Фреснель, який від 1926 року очолював майже усі війська Королівства Галичини та Лодомерії. У 1920 році школу розібрали, втім дошку, яку створили на честь засновника сьогодні зберігають у Чорній кам’яниці.

Читайте також: Залишилось два дні: на Львівщині збирають кошти на реставрацію автентичної кованої брами Яна Станкевича

«Скульптор – Антон Шимзер. Він був відомим представником Львівського класицизму. Маємо підпис. Йому ж належать і інші скульптури з фасаду будівлі – дві русалки, одна з яких у нас, а другу до Олеського замку вивіз Борис Возницький».

Львівське рококо

Міхал Жевуський збудував будинок на площі Ринок, 3 у 1770 році на місці старішого будинку, який розібрали до першого поверху. Його окрасою була скульптурна група «Глорія-Фама», яку зробив учень Йогана Пінзеля Франциск Оленський.

Ще зовсім донедавна статуя виднілась на фасаді будівлі, але оскільки  камінь скульптури зараз у поганому стані, управління охорони історичного середовища та реставратори замінили її копією, а оригінал віддали до Львівського історичного музею.

Мови багатокультурного Львова

«Маємо кам’яну епіграфіку, де представлені практично усі мови, якими розмовляв давній багатокультурний Львів, окрім івриту».

Так, в музеї є плити з написами німецькою, староукраїнською, латинською, вірменською та польською мовами.

Староукраїнська

Надгробна плита Івана Атанасієвича 1615 року зберігся дуже погано, тому фахівці змогли перекласти зі староукраїнської лише дату його смерті:

«До нас вона потрапила ще зі старого історичного музею Львова, але звідки вона там – визначити не можна. Найімовірніше, з цвинтаря Ставропігійської церкви».

Латина

Є у музеї 3 плити, написи на яких робили латиною. На одній з них викарбувана історія про те, що Свята Вероніка підійшла до Ісуса Христа, коли той йшов з преторії Пилата на Кальварію, і приклала йому до обличчя свою хустку.

Друга розповідає про львівського шляхтича, а на третій читаємо вислів: «Результат підтверджує справи, не хвали сонце, коли воно сходить. Часто за доброго почину приходить прикрий кінець». Втім деякі частини вислову наразі втрачені.

Вірменська

Переклад плит з вірменської працівникам музею допоміг зробити співробітник наукової бібліотеки Львівського Національного університету імені Франка. Він визначив, що на першій плиті, яку знайшли неподалік колишньої церкви Анни (зараз – справа від монастиря святого Онуфрія), йдеться про поховання доньки Петроса Товлади.

Читайте також: «Не витримав нашої епохи»: У Львові реставрують 110-літній будинок

Друга плита, яка датується 1797 роком і є частиною Вірменського собору, розповідає про поховання паломника до Єрусалиму. Вона виконана з мармуру.

Польська 

Плити польською мовою залишились від пам’ятника військовому і державному діячеві Речі Посполитої, гетьманові Станіславу Яблоновському. Як розповідає пан Петро, це був перший у Львові пам’ятник світській особі. Його встановили на валах, які з цього моменту стали називати «Гетьманськими валами». Нині це проспект Свободи.

«Цікаво, що у кінці Другої світової війни цей пам’ятник безслідно зник. Ніхто не знає, куди і як. Ми знаємо, що фігуру Яна з Дуклі перевезли до Дуклі, пам’ятник Фредра вивезли до Вроцлава, а що сталося з пам’ятником Яблуновському, ніхто не знає».

Найстарішим експонатом музею є замковий камінь з орнаментом «плетінка», який характерний для давньоруського мистецтва. Його відносять приблизно до ХІІІ століття.

Наймолодшою пам’яткою у музеї є камін з надписом «Тут стоятиме пам’ятник Шевченку Тарасу Гр». З 1989 по 1991 рік він стояв на ще тодішньому проспекті Леніна:

«Це був період великих змін. Період виборювання незалежності України. І це місце дуже швидко стає центром, де збираються віче, мітинги, зустрічі. Біля цього каменя роздавали перші примірники тоді ще підпільної газети «Поступ». Там сформувалась, як кажуть у Львові, «клумба».

Читайте також: Як виглядає кам’яниця у центрі Львова, на реставрацію якої витратили понад пів мільйона доларів

Сподіваємось, ця стаття була корисною для вас. Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: