Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

Які настанови давали львівським поліцейським сто років тому (ПРЕСА)

Як і сучасна Україна, міжвоєнна Польща, а разом з нею і Львів, проходила через чистилище побудови держави і реформування владних структур. Що про цей процес писали у тодішній пресі – у матеріалі Galnet
14:22, Сб, 16 Лют 2019 Євген Гулюк
1932 рік, патрульна поліція. Фото: pl.wikipedia.org

Після розв’язання клубка з трагічних подій початку ХХ століття, Львів потрапив до складу Другої Речі Посполитої – держави не нової, але відновленої. Як і сучасна Україна, яка взяла новий курс і високий старт для проведення реформ, міжвоєнна Польща також проходила через чистилище побудови держави і реформування владних структур. Змінювали і поліцію. Про те як і яку саме її «творили» у міжвоєнній Польщі, дізнаємося з видання «Gazeta Policji Państwowej», яке можна погортати у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка. Який досвід з формування поліції у міжвоєнний час можна використати сьогодні, дивимося нижче.

Читайте також: Аліса для дорослих: як у Львові готують прем’єру вистави за британською казкою

Гідне виконання обовязків, порядок і спокій громадян

У поліції не повинно бути іншого патрона, крім гідного виконання покладених на неї обов’язків з охорони порядку, спокою і безпеки громадян. Про це йшлося у статті “Cel i zadania szkolnictwa policyjnego w Polsce” зі згаданого вище ресурсу за 1919 рік. Для досягнення даного стандарту, автор закликав проводити активну освітню працю і організувати належний контроль за процесом підготовки поліцейських. Як приклад він називав навіть заснування шкіл для поліції. Останні мали би забезпечувати військовий вишкіл, фахову підготовку, «wspojenie» почуття права і обов’язку. Відтак розпочинатися підготовка справжнього поліцейського мала би з прищеплення відповідних цінностей та орієнтирів.

Кінна поліція у Львові, 1904 рік. Фото: photo-lviv.in.ua

Не творити кумирів

У матеріалі «To, co kaźdy policjant wiedzieć powinien», знаходимо схожий посил. Автор закликає поліцейських не творити кумирів. Натомість, пропонує своєрідний «кодекс» того, що поліцейський повинен знати і чого дотримуватися: загальні положення роботи державної поліції, приписи щодо організації владного апарату – держави і поліції, дисциплінарні постанови для державної поліції, розпорядження міністра внутрішніх справ щодо державної безпеки і публічного порядку на випадок війни, розпорядження про використання війська для забезпечення публічного порядку, рекомендації про чин поліцейських щодо військових і ін.

Чоловік здає відбитки пальців

Бездіяльність рівносильна провокації

Не використовувати ім’я поліції даремно і не ганьбити цієї структури закликає автор матеріалу «Niedopuszczalne metody». Хоч боротьба зі злочинністю – це завдання мислячого суспільства і прямий обов’язок поліцейського, але робити це потрібно винятково у «kulturalny» спосіб, аби боротьба зі злочинами не перетворилась у злочин. Конкретним прикладом неправильної поведінки поліцейського він називає не те, що ми зараз очікуємо почути і що часто бачимо сьогодні, а… відсутність дій з перешкоджання злочинам і запобігання їм. Велика частина злочинців такими стають, на думку дописувача, за збігом обставин. Відтак бездіяльність поліцейського він називає рівносильною провокації, що бруднить совість і мундир.

Читайте також: У Львові відкрили виставку про життя львівської сім’ї у 1930-х роках

Публікація про жінку, яку вбили у власному помешканні

Крадіжка як принцеса у царстві злочинів

Принцесою у царстві злочинів є крадіжка. У статті «Kradzieźe» читаємо, що рівень злочинності у Польщі 20-х років, а особливо крадіжок – росте. Автор пише про «opryszków», для яких не існує поваги до чужої власності –кишенькових злодіїв на вокзалах, зупинках громадського транспорту, публічних місцях, у трамваях. Покликаючись на поліцейські хроніки, автор зазначив, що у французького військового вкрали портфель, також обкрадають квартири, навіть забирають білизну. Причиною зростання кількості крадіжок автор називає війну. Після неї люди ніби не хочуть працювати і радше йдуть на ризик злочинної наживи. За його спостереженнями, така ситуація і в європейських країнах – крім Англії, де діє ретельно підібраний адміністративно-поліційний апарат. Автор констатує, що і в Польщі на часі реформа у карній сфері: виправити брак слідчих і підвищити їх кваліфікацію, усунути м’які покарання за крадіжки і ін. Звичайна поліція, на його думку, не має відповідної кваліфікації, а тому потрібно готувати слідчих детективів.

Читайте також: Частину замку – кажанам. Як планують переробити Свірзький замок

Початкове положення пальця при здачі відбитів

Як антропологія та «космос» впливають на рівень злочинності

Про те, що не можна свідчити неправдиво на ближнього знав автор статті «Przestępczość w Polsce». Він розглядав основні чинники злочинів, які систематизував у три групи: антропологічні, де вік, тілесні властивості, спосіб життя і психічний стан, також суспільні і політичні, між якими народження, стан, освіта, заняття, родина тощо, а ще – «космічні впливи», між якими клімат, температура, пора року, різниця між містом і селом. Свої висновки автор зробив на основі даних кримінальної статистики, хоч і вкрай критично висловлювався про ці показники. Зазначав, що проблема правдивості подібних даних існує і в європейських країнах, де висока правова свідомість, а що говорити про інших? Як приклад, навів історію з Росії. Там новопризначений керівник, подаючи статистичні дані, замість звичних десяти тисяч «roskolników» на підконтрольній йому території – як це було у звітах попередників, вказав сто тисяч. У підсумку, отримав догану за зростання кількості сектантів за час його правління.

Читайте також: «Я зараз ще більше впевнена у своєму «так»: Львів’янка вдруге вийшла заміж за свого чоловіка

Кінна поліція у Львові. Фото: photo-lviv.in.ua

Нова польська поліція

Правдивий поліцейський не повинен бажати нічого, що належить ближньому. Про це стаття «Trzeźwość policjantów». Автор наголошував, що нова польська поліція не повинна стати такою, якою була царська – тобто не зловживати алкоголем. Недопустимо, на його думку, аби за лояльність поліції і її підтримку, за розслідування, розплачувалися почастунками. Як доказ своїх слів він зазначав, що в царські часи навіть грошова взятка у народі називалась «на водку».

Читайте також:  5 вихідців із Галичини, які прославились на весь світ

Російська поліція. Фото: Радіо Свобода

Як можна бачити, у сприйнятті обивателя міжвоєнного часу, поліцейський – це не форма і не значок. Дуже високий поріг вимог був перед тим, хто наважувався охороняти публічний порядок, спокій і безпеку громадян. При цьому, початком більшості з вимог були етика поведінки, індивідуальна культура та цінності. Не менш важливим є ще один момент. Як можна зрозуміти з переглянутих дописів, справа загального спокою та суспільного блага сприймалась як сфера відповідальності не тільки правоохоронців та поліції, але й як взаємодія між згаданими і свідомими та активними громадянами.

Читайте також: Винахідник із Львівщини за три місяці склав електрокар (ВІДЕО)

Найбільше читають:

Нове на сайті: