Живемо у ритмі подій
МІСТО

Які таємниці приховує підземелля Домініканського собору у Львові

Найбільший бароковий храм Львова – греко-католицька церква Пресвятої Євхаристії, який у народі називають «Домініканським собором», береже у своїх стінах і підземеллях цікаві історії…
19:40, Пн, 24 Лют 2020 Юлія Василина
Фото Galnet

Найбільший бароковий храм Львова – греко-католицька церква Пресвятої Євхаристії, у народі її називають «Домініканським собором». Поруч – Музей історії релігії. Деякі дослідники стверджують, що раніше на цьому місці був замок короля Лева Даниловича, який жив у Львові у XIII столітті. Історичний екскурс для Galnet провів історик та екскурсовод Богдан Литвин. Чоловік каже, що не всі факти можна підтвердити документами. Тому дещо – це лише здогади істориків.

Фото Galnet: можливий вигляд замку

– Точний історичний факт, що з 1270 року по 1301 рік Львів був столицею Галицько-Волинського королівства – найбільшої держави Європи у XIII-XIV столітті. Король Лев жив не у Високому замку чи у Низькому, бо там було холодно. Князівська резиденція була на місці сучасної площі Музейної. Там, де зараз стоїть Домініканський собор, була невелика церква Петра і Павла, а біля неї стояли дві каплички. У Продовгастій кам’яній залі приймали гостей. Там були два ряди колон, які збереглися досі. Між цими колонами сидів король – Лев Данилович.

Фото Galnet: одна з колон знаходиться всередині Музею історії релігії
Фото Galnet: деякі збережені колони виходять назовні

Ночував король у дерев’яному будинку з бруса, одразу біля каплички. У ній було затишно жити. Влітку прохолодно, а взимку – тепло.

Резиденція була оточена високим дерев’яним парканом. Бо кам’яні почали будувати, коли монголо-татари масово почали нападати на Русь. Вхід був з сучасної вулиці Вірменської. У 1340 році резиденція згоріла.

Біля резиденції була ще одна кам’яна вежа, яка збереглася до сьогодні. Її можна побачити на вулиці Підвальній. Вона засипана приблизно на 5 метрів, а збоку вже добудовані різні будівлі комплексу Домініканського монастиря.

Фото Galnet

Читайте також: Які таємниці приховують львівські кам’яниці (фото)

До речі, від Високого замку на Замковій горі залишилася лише одна стіна. Низький замок був на місці сучасного ринку «Вернісаж». Під землею на глибині 5 метрів є його залишки.

Чоловік підводить нас до старих дерев’яних дверей на площі Музейній, 1. Спускаємося у підземелля.

Фото Galnet: вхід у підземелля

Спочатку заходимо у кам’яну невелику кімнату.

 – Тут температура завжди стабільна +12-14 градусів по Цельсію. Немає різниці чи надворі холодно, чи жарко. Як кажуть деякі наші дослідники, цим коридором ходив король Лев Данилович. Це був своєрідний холодильник. Тут були бочки з медом, пивом, вином і квасом, м’ясом, рибою, фруктами. Лев приходив дивитися, чи достатньо продукції, щоб приймати гостей і утримувати двір.

Робимо декілька кроків і опиняємося у другій кімнаті. Богдан продовжує розповідь:

– Тут не зберігалися продукти. У кімнаті замурована ніша зі сходами, які ведуть унікуди. Колись вони вели у подвір’я, де за часів Лева Даниловича була кухня, а потім, з XIV по ХХ століття, і домініканська кухня. Монахи замурували цей вхід і зробили інший, щоб не треба було виходити на вулицю.

Фото Galnet

Читайте також: Була зв’язковою УПА, вибралася з могили та гуртувала класиків: про львівську скульпторку Теодозію Бриж

– Також тут є стовп. Деякі дослідники кажуть, що це стовп ганьби. У ньому нібито колись були вмуровані кайдани і гаки для підвішування. Тут утримувалися злочинці, це місце вважалося кімнатою правосуддя.

Фото Galnet

У наступному напівтемному приміщенні відвідувачів зустрічає постать жінки, яка налякалася «Чорної руки».

Фото Galnet

– Ця «Чорна рука» розповідає нам, що протягом сотень років у таких нішах були захоронення монахів. Не буквально у цьому коридорі. Вони зазвичай були під церквою – це були бокові кімнатки, які називаються «крипти» або «усипальниці». З кінця XIV століття, коли комплекс віддали монахам-домініканцям, їх після смерті ховали у таких нішах. Тіло клали на дерев’яну поличку у ті кімнатки, а потім замуровували камінням. Зараз останків монахів у підземеллях уже немає. У середині XVIII століття, за наказом автрійської влади, усі цвинтарі й підземні захоронення, які були у центрі Львова, почистили від покійників. Тоді з Домініканського монастиря вивезли 20 возів з останками монахів-домініканців і перезахоронили їх на Личаківському кладовищі, – каже історик.

Екскурсовод показує на маленький промінчик світла, який потрапляє у приміщення через невелике вікно.

Фото Galnet
Фото Galnet: вигляд вікна ззовні

– Це віконечко розповідає про те, що ми є три метри під землею. А колись це був перший поверх житлового комплексу. Чому він став підземеллям? Тому що Львів розташований у долині й зі всіх сторін нас оточують пагорби. І коли тане сніг, то за один рік з цих пагорбів у центр міста змиває 1 сантиметр землі. Зараз це прибирають. Але раніше цього не робили і таким чином за 500 років назбиралося 5 метрів землі. Тому перші поверхи, які були над землею, стали підвалами і підземеллями. Наприклад, по сусідству є «Аптека-музей» – 5 метрів під землею. На площі Ринок є від 3 до 5 метрів насипаної землі. Це добре видно на вулиці Руській. Там видно міські стіни, які колись були 4 метри над землею, а зараз нижче, ніж трамвайні колії.

Читайте також: Кому вигідний «стриптизний» ажіотаж довкола Львівського палацу мистецтв

Фото Galnet

Богдан розповідає, що розчистили лише декілька приміщень у підземеллі. Решта ходів і досі не досліджені й доступу до них немає.

А ми рухаємося далі. В одній з кімнаток стоїть фігура монаха, який молиться.

Фото Galnet

– Він молиться до ікони львівської Чудотворної Богородиці Одигітрії. Це копія ікони. Оригінал монахи-домініканці забрали зі собою у 1946 році, коли їх звідси депортували під час операції «Вісла». Зараз оригінал ікони є у Гданську у костелі святого Миколая.

А у сусідній келії стоїть фігура жінки XVI століття. За словами історика, з коханням їй не пощастило.

Фото Galnet

– Це Гальшка Острозька – найбагатша наречена на території королівств Польського, Литовського і Руського і засновниця Острозької академії. Її батько князь Ілля Острозький був магнатом і мав багато земель. Гальшка мала трьох чоловіків, але ніколи не мала сімейного щастя. У підвалах Домініканського монастиря вона переховувалася зі своїм третім чоловіком – від свого другого чоловіка. Тоді у Львові два тижні велася війна за наречену.

Перший шлюб Гальшка взяла у 14 років – з лицарем Русі Дмитром Сангушком. Деякі історики кажуть, що мати Гальшки була проти. Тому Сангушко і його опікун Василь Острозький взяли замок приступом, до матері приставили варту, а Гальшку відвели у каплицю і змусили повінчатися. Згодом король засудив Сангушка до страти.

Другий чоловік Гальшки Лука Гурка був на 35 років старший за неї. Дівчина не була щаслива з ним, тому разом з матір’ю втекла до Львова. Тут їх прихистив монастир домініканців. У темних підвалах монастиря вона взяла шлюб з третім чоловіком – князем Симеоном Слуцьким. Шлюб їм дав монах. У цей час Лука Гурка тримав монастир в облозі. Міський староста Львова прийняв рішення перекрити водогін і через це монахи відкрили браму. Гальшку насилу забрали, але вона так і не визнала Гурку своїм чоловіком. 12 років жінка провела в ув’язненні у чорній вежі у Шамотулах.

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Читайте також: Уміла бачити втрачені речі, зниклих людей та…приворожувати: Історія мольфарки Марії Семенихи

Найбільше читають:

Нове на сайті: