Живемо у ритмі подій
БІЗНЕС

Збирають книжки, продають їх і віддають на благодійність: львівське подружжя створило соціальний бізнес «Буківничка»

Молоде подружжя, яке вірить у книгу як найкращу допомогу у скруті, взялося творити соціальний бізнес
18:30, Сб, 25 Січ 2020 Оксана Сенів

Усі фото – з архіву Петра та Каті

Найбільша мрія Петра і Каті Ткачишиних – власна книгарня, у якій обов’язково мають варити добру каву. Пара підрахувала – на втілення мрії потрібно щонайменше 20 тисяч доларів, тому поки що ми зустрічаємося в іншому закладі, а книги пара зберігає у себе вдома. Замість приміщення от-от запустять сайт «Буківничка», через який зможуть продавати книжки.

До минулого року журналіст за освітою Петро та студентка-психологиня Катя не мали нічого спільного з фінансами та інвестиціями. У своєму книжковому стартапі деякі речі вони роблять навпомацки. Проте допомагає участь у Акселераторі для соціальних підприємств, який спільно організувала Львівська бізнес школа та ГО «School of me». Ця сім’я з нуля почала створювати соціальне підприємство з розумінням, що перш за все, це має бути бізнес, який і заробляє, і здатен допомагати іншим.

«Книги витягнули мене з ями»

До того моменту як Петро і Катя познайомилися, у них уже була одна спільна риса – любов до книжок. У складні періоди книги для них обох стали найкращою підтримкою. У Петра важкий час був після школи, коли потрібно було визначатись, яку освіту здобуватиме і ким хоче стати у майбутньому.

– У сімнадцять років ти не знаєш, чого хочеш. Так після школи я опинився на історичному факультеті. Швидко розчарувався: щодня зустрічався із приниженням та системою, яка не мотивує вчитися. Правильною була лише думка викладача. Я був у постійному стресі, і зрештою опинився у депресії. Тоді у мене не було взагалі нічого, що б приносило радість. До психолога не пішов, але почав багато читати. Здебільшого психологічну літературу. Тоді ж вперше промайнуло, що бути психологом не зможу, бо не уявляв як це – кинути свій історичний і здобувати знову освіту з нуля, але все ж мав бажання допомагати людям виходити з криз.

У Каті взаємини з книжками спочатку не складалися, але потім вона читала навіть з ліхтарем під ковдрою. Читала, каже, навіть тоді, коли вдома були проблеми зі світлом, через перепади напруги.

– У дитинстві мені було важко навчитися читати. Коли я таки це зробила – почався книжковий запій. Читала все підряд, особливо любила фантастику – це було, як випасти в іншу реальність. У книгах знаходила свою історію, відповіді на запитання, бо хтось вже це переживав до мене і ділиться досвідом.

Дати вудочку. Соціальне підприємництво – не благодійність

Ткачишини більше року працюють над книжковим стартапом «Буківничка». Це не просто бізнес, а соціальне підприємництво. Суть такого виду бізнесу у тому, щоб не тільки заробляти гроші, але й допомагати суспільству. Соціальний підприємець бере собі зарплату, реінвестує, а частину прибутку віддає на благодійність. Гасло соціального підприємництва могло б звучати так: «Ми робимо бізнес, бо хочемо допомагати» або ще так: «Ми хочемо заробляти більше, щоб допомагати суспільству».

Такий вид бізнесу поки що мало практикують в Україні, проте ще у першій половині XX століття на території Галичини існувала схожа модель ведення бізнесу. Щоправда, самого формулювання «соціальне підприємництво» тоді ще не існувало.

Читайте також: Піраньї, морська корова і гігантський краб: дослідник показав унікальні експонати львівського Зоомузею

«Якщо ти хочеш допомогти людині напитися, не тільки дай їй склянку води –покажи їй дорогу до озера», – спираючись на цей принцип, Митрополит УГКЦ Андрей Шептицький насправді займався «соціальним підприємництвом». Шептицький був проти того, щоб просто давати людині гроші. Натомість намагався знайти для неї «вудочки». Одноразова пожертва не рятує ситуацію, проте можна навчити людину «ловити рибу» щоразу – регулярно заробляти гроші.

Що ми знаємо про острів Суматра в Індонезії? Ще на початку ХХ століття Шептицький спробував інвестувати у тамтешні золоті копальні. Прибуток мав йти на будування міської інноваційної лікарні у Львові. За планами Митрополита, вона мала стати номером один у цілій Польщі. Щоправда, суми, яку вдалося зібрати, не вистачило на реалізацію усього задуму, тож Митрополит інвестував у будівництво нового корпусу уже існуючої народної лічниці у Львові. Це лише один приклад ведення бізнесу УГКЦ, завдяки якому на парафіях відкривали школи, читальні, академію, надавали стипендії. Є бізнес – є прибуток – є справа, у яку інвестуєш заради блага суспільства. Так працює модель соціального підприємництва.

«Буківничка», початок

Коли два роки тому у Львові уперше у незалежній Україні відкривали збудовану з нуля бібліотеку, названу на честь Митрополита Центром Шептицького, Петро потрапив на лекцію правозахисника і віце-ректора Українського католицького університету Мирослава Мариновича. Під час лекції йшлося про принцип доданої вартості, яким керувався у соціальному підприємництві Андрей Шептицький. Те, як підходив до організації бізнесу Митрополит, підштовхнуло Петра до пошуку власної ідеї соціального підприємства.

«Я – журналіст, який там бізнес?»… Було страшно»,- пригадує Петро.

Але, як з’ясувалося потім, у нього уже було поряд надійне плече.

– Я завжди була готова підтримати будь-яку його ідею. Тим більше, у мене самої є мрія, пов’язана з книгарнею, – ділиться Катя.

Попит перевірили за допомогою посту у фейсбуці. Петро запитав, чи готові люди віддавати прочитанні книги на благодійність: наприклад, в інтернат або у колонію. Але для цього не треба буде самим шукати, кому і куди везти книги –буде книгарня, куди можна принести прочитане. А власники закладу подбають, щоб книги знайшли потрібного адресата. Це спрацювало. Люди писати і дзвонити, пропонуючи книги.

«Багато з того, що нам пропонують люди – радянське, але круто те, що серед старих книг можна віднайти справжній цінний раритет. Наприклад, збірку байок Григорія Сковороди староукраїнською мовою Петро подарувала літня пані, почувши про «Буківничку» по радіо. Це була удача, бо на такі екземпляри є попит серед колекціонерів. Продати її означає отримати можливість віддати дві книги на благодійність», – пояснює Катя.

Як це працює

Фонд «Буківнички» поповнюють жертводавці, наприклад, такі як Мирослав Маринович або інші небайдужі люди. Буває, що люди жертвують абсолютно нові бестселери. Катя і Петро їздять додому, якщо людина не може передати книги. Потім фонд ділять на те, що продають і те, що віддають на благодійність. Кількість, яка йде на благодійність, має дорівнювати кількості проданого. Тоді – це бізнес. Ціна книги залежить від стану, але точно дешевша, ніж у книгарні.

Завдяки підтримці доброчинців та інвестиціям Міжнародного фонду «Відродження», який подвоїв суму на краудфандинговій платформі “Спільнокошт”, сайт «Буківнички» має запрацювати вже у лютому. Крім цього книги можна придбати через сторінку у Facebook, на ярмарках чи форумах, в яких беруть участь Ткачишини. 

Перші кроки і провали

Спочатку все було хаотично. Однокімнатна квартира, заставлена книжками. Подружжя тоді ще не мало чіткої аудиторії, якій можна допомагати. Й не надто уміло продавали:

– Ми віддали на благодійність 250 книг, а продали усього одну. Зрозуміли, що бізнесом поки й не пахне. Це більше скидалося на благодійність,- зізнається Петро.

У пошуках моделі соціального підприємництва, яка уже працює, Ткачишини натрапили на досвід аргентинської взуттєвої компанії «Томс». Коли у них купують пару взуття – іншу вони дарують дітям, які потребують допомоги. Ця ж модель могла спрацювати і з книгами. Наприклад, за такою схемою працює книгарня в Америці – «Better World Books».

Читайте також: Як це – бути фотографом у невеликому місті на Львівщині

Невдовзі усі карти склалися. Катя зауважила, що у них збирається багато дитячої літератури. Це визначило цільову аудиторію проєкту. Офіційно ті, кому допомагає «Буківничка» звучать як «діти, що опинилися у кризових ситуаціях». Якщо просто, це діти без батьків або одного з них, діти із зони АТО/ООС, вихованці колоній для неповнолітніх та діти з інтернатів.

– Ми дізналися про організацію «Родини ветеранів АТО». Зв’язалися з ними і сказали, що хочемо співпрацювати. Запитали, чи потрібні дітям книги. Вони сказали, що треба, навіть дуже. Була ситуація, коли я допомагала в організації соціального форуму «Між нами дівчатами». Це подія для дівчаток з малозабезпечених, багатодітних, неповних сімей або навіть сімей, де батьки багато працюють і не мають достатньо часу для дитини. Ми як соціальне підприємництво долучилися і дарували книги дівчатам. Яке було моє здивування, коли просто подарована книга приносила хвилю емоцій. Уявіть, дитина із забезпеченої сім’ї, з останньою моделлю IPhone у руках, радіє звичайній книзі. Вона розчулена, бо це не настільки матеріальний подарунок, як увага до неї,- пригадує Катя.

Фото: Сестрички Алла та Олександра з Черкаської області, яким допомагає “Буківничка”. Їхній батько загинув в АТО”

Якщо «Буківничку» просять подарувати дітям 20 книг, а вони продали лише 10, то все одно дарують 20. Наступного місяця Катя і Петро врахують, що мають продати більше.

Навесні 2019 року Петро вирішив поїхати з другом-волонтером у колонію для неповнолітніх, привезти їм трохи книг і поспілкуватися.

– Є такий проєкт «Небо над головами». Мій товариш Василь Возняк їздить по колоніях до дітей. Я поїхав з ним і взяв з собою 30 книг. Діти набігли, розібрали. Я зразу запитав, які книги їм цікаво читати. Пам’ятаю, один хлопець взяв збірку українських класиків і сказав, що йому буде приємно надихатися. Це відчутний контраст, бо дитина сіла за розбій, але цікавиться поезією, пише вірші. Він, коли він вийде з колонії, хоче видати збірку.

Василь Возняк відвідує дитячі колонії з 2011 року. Разом з волонтерами вони приїжджають, щоб поспілкуватися з в’язнями і привозять їм книги. Дехто не надто добре вміє читати, тому літературу намагаються привозити різну, починаючи від Карлсона і закінчуючи профільною бізнес-літературою. Книги це лише частина виховного процесу, але й вони впливають. Наприклад, був хлопець, який читав у рік більше сотні книг. Переважно це була економічна література. Він читав, щоб коли вийде на волю, не повернутися назад і мати основу для освіти.

– Уже десь пів року, як він на волі. Один із найуспішніших вихованців, які вийшли з колонії. Коли я бачу, які зміни у ньому відбулися, ким він став у тюрмі, я розумію, що книжка працює.

За спостереженнями Василя, були випадки, коли в’язні у колоніях починали читати, цікавитися літературою за принципом ланцюгової реакції – дивлячись на своїх друзів.

Книга знайдеться для кожного

Довгий час у Петра і Каті лежав стос книг, які не продаси і не подаруєш, бо вони старі або нішеві. На них чекала переробка, але волонтери з благодійного фонду, який опікується хоспісами, врятували їх. Ті книги, які не читають у дитячому інтернаті – читають у хоспісі.

Читайте також: Що робити, якщо сім’ю з’їдає буденність

Коли я спитала, скільки часу готові Ткачишини вірити у свій бізнес, інвестувати гроші, час і зусилля, Петро відповів, що три роки. Це стандартний випробувальний термін, який дають стартапам у всьому світі. Після цього бізнес має почати приносити прибуток, якщо ні – його рекомендують закрити. Випробувальний термін для «Буківнички» закінчиться у 2021 році.

– Найперше нам треба закрити питання зі сайтом, щоб налагодити продаж. І друге – нам потрібен склад, тому що тримати книги вдома, на балконі, вкрай важко. Балкон у нас реально великий, але він вже заставлений. Якщо б ми мали склад, то могли б збирати більше книг, відповідно, більший асортимент пропонували б споживачам. Десь за рік плануємо запустити краудфандинг на заклад. Але це буде залежати від того, як ми впораємось із запуском сайту і продажами.

Соціальне підприємництво «Буківничка» допомагає знайти потрібну книгу потрібній людині. Ваші прочитані книги теж іще можуть комусь знадобитися.

Допомогти поповнити фонд «Буківнички» можна, передавши книги їхнім партнерам: Бібліотека Українського католицького університету, Львівський органний зал, книгарня Книжковий Лев, Львівська обласна бібліотека для юнацтва імені Іваничука або Театр Лесі у Львові та «Veteran Hub», «Creative Women Space» у Києві.

Сподіваємось, ця стаття була корисною для вас. Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: