Живемо у ритмі подій
ЛЮДИ

«Змусили нас покинути центр міста, бо ми іноземці»: Львів очима закордонних студентів

Для львів'ян Львів уже звичний, тут наче й нема секретів. Ми нервуємо через спізнення маршрутки, кидаємо копійки безхатькам, показуємо пальцем дорогу заблукалому туристу. Туристи, що приїхали на кілька днів до Львова, не помічають нічого, крім архітектури та розваг. Проте поміж двома різними громадами є ті, що звикають до темпу міста Лева, але сумують за рідним домом, який далеко за кордоном. Яким є Львів у їхніх очах?
13:07, Сб, 17 Сер 2019 Христина Соболь
Фото ілюстративне: Pinterest

Берке, Аніл та Фуед розділяють спільну кімнату в невеликому хостелі у центрі Львова. У тимчасовому домі панує чоловічий безлад, а хлопці зайняті роботою. Місто Лева для трьох друзів не тільки туристична принада, але й місце праці.

Фото: Galnet

Хлопці – волонтери програми ISEC, тому готують презентації та розробляють різні планування. Нещодавно вони прилетіли рейсом з Туреччини й одразу розпочали вивчати Львів.

Фуед, фото: Galnet

«Пригадую, ми гуляли на площі Ринок.  Підійшли кілька хлопців, приблизно нашого віку. Вони обережно показали нам свою вогнепальну зброю. У той момент було дуже страшно. Вони змусили нас покинути центр міста, бо ми іноземці.  Ну це був не расизм, напевно… Не знаю, як взагалі назвати таку поведінку. Після того я розповів нашому куратору про цю ситуацію, на це він відповів, що поліція нічого не вдіє. Незважаючи на цю ситуацію, я люблю львівське нічне життя. Я не очікував, що Львів є настільки європейським, думав, що потраплю в Радянський Союз. Проте Лемберг схожий на Польщу та Австрію. Мені дуже подобається архітектура. Львів, на мою думку, набагато кращий і комфортніший, ніж Київ», – ділиться враженнями Фуед.

Читайте також: “На його рахунку 27 врятованих життів українських бійців”. На Львівщині нагородили собак, які були на фронті

Аніл, фото: Galnet

«Перед приїздом я очікував, що зможу гарно провести час: попрацювати та відпочити. Поки мої бажання втілені в життя. Я вперше у Львові, але мені затишно. Можливо, через те, що друзі поряд, або ж це дійсно чудове місто. Крім моїх побратимів, тут я познайомився з китайцями, французами та поляками. Взагалі я люблю подорожовувати, тому взяв участь у цьому проекті. Відкриваю для себе нові культури, зокрема й українську. Я маю свій власний блог про подорожі, де публікую фото та відео. Львів для мене один з фаворитів. Тут нереально смачні круасани. Я їх можу їсти на сніданок та вечерю. Проте у Львові багато безхатьків. Дуже важко дивитися на цих бідних людей. А ще не помічав, щоб у Львові якось вирішували цю проблему», – розповідає Аніл.

Читайте також: Борислав не сміється, а бореться! Чому мешканці цього міста бояться за власні життя? Хто довів ситуацію до крайньої межі?

Берке, фото: Galnet

«Ніч та день – два різні світи у Львові. Лемберг живе 24 години на добу. Це шалене місто. Особливо мені дуже подобаються заклади з різноманітними концепціями: ресторани й клуби на будь-який смак і настрій. Але я погоджуюся з Анілом: тут дуже багато безпритульних. У нас такого нема, вдома я не стикався з проблемою безхатьків», – додає Берке.

Бафетеґо родом із Західної Африки. Більше 5 років тому він приїхав до Львова вступати на навчання. Це місто обрав не випадково, тут в університетах було кілька його друзів. Без вагань подав документи на факультет міжнародних відносин та розпочав вчити нашу мову. Бафетенґо Бару став для українців просто Бару, адже його ім’я стало викликом для нових знайомих.

Читайте також: «Стан близький до критичного»: чому палац Бадені у Буську руйнується, а його ремонт – відтягується

Бафетенґо, фото: Galnet

«Перед приїздом до Львова думав, що навчання буде легким. Всі мої знайомі справляються, то чого я не зможу. Проте я не усвідомлював, наскільки важко вивчити українську мову й навчатися нею в університеті.  Це був справжній виклик. Одне діло підучити трохи розмовну мову, але як доходило діло до написання текстів – це була катастрофа. Після стількох років тут, у Львові, мені й досі важко дається мова, особливо тутешній діалект. Найбільше мені подобається архітектура. У нас все зовсім інше, тому на початку було зовсім незвично. Мій дім і Львів – це два різні світи. А от громадський транспорт у Львові – це жах. Чекати іноді треба дуже довго. Тому мені некомфортно. Я пунктуальна людина, але ніколи не можу вгадати, як вийти, щоб приїхати кудись вчасно. Маршрутки ще й переповнені приїжджають», – розмірковує Бафетенґо.

Ми сприймаємо Львів, як належне: з усіма плюсами та вадами. Можливо, варто хоч інколи дивитися на нього очима іноземця?

Читайте також: Які населені пункти Львівщини найбільше заробляють на туристах (дослідження)

Сподіваємось, ця стаття була корисною для вас. Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.

Найбільше читають:

Нове на сайті: